Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 2

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Выращивание арбузов ...
Ленточная пила по де...
Теплицы в приусадебн...
Советы, которые помо...
Текстиль «Homeline» ...
Наш сад
•  0 коментарів• 687 переглядів •Друк
Загальні проблеми вапнування земель на території України.
Загальні проблеми вапнування земель на території України.

Наукою і практикою доведено, що на підвищення врожайності сільськогосподарських культур впливає не тільки забезпеченість грунту вологою, достатньою кількістю поживних речовин, але й реакція ґрунтового розчину. Більшість сільськогосподарських культур для свого розвитку потребують слабо кислу, або нейтральну реакцію. Проте в останні роки за даними агрохімічного обстеження ґрунтів спостерігається підвищення кислотності ґрунтового розчину, що знижує родючість ґрунтів. Однією з причин цього негативного явища є скорочення обсягів вапнування.

Питання теорії і практики ефективного застосування засобів хімізації, зокрема, хімічних меліорантів у землеробстві знайшли своє відображення у наукових працях Т.Н. Кулаковської, О.А. Корчинської, М.В. Лісового, В.В. Медведєва, Г.А. Мазура, А.М. Москаленко та інших Проте більшість цих питань, залишаючись актуальними на сучасному етапі розвитку агропромислового виробництва, потребують подальшої розробки.

Мета аналіз сучасного стану проведення вапнування кислих грунтів в Україні, висвіт¬лення основних проблем та пред-ставлення напрямів підвищення його ефективності.

За даними Держгеокадастру України у складі орних земель кислі ґрунти займають понад 9 млн га. Особливо багато кислих грунтів у зонах Полісся і Лісостепу У таких областях як Чернігівська, Житомирська, Київська, Івано-Франківська, Вінницька, Сумська, Черкаська та інших питома вага кислих ґрунтів становить понад 50%.

Важливим заходом підвищення родючості кислих грунтів є вапнування. Внесення вапна в повній нормі за гідролітичною кислотністю (5-6 т/га) підвищує рН ґрунтового розчину на 1,3 одиниці (таблиця №1). Вапно позитивно впливає не тільки на підвищення урожаю, але й на якість сільськогосподарської продукції: на 30-40% збільшується вміст білка в озимій пшениці, на 3-5% — вміст крохмалю у картоплі.

Таблиця №1: Вплив рызних норм вапна на зміну кислотності  ґрунту.

Норма вапна з гідролітичною кислотність

Перед закладанням досліду pH Після 3-х років внесення вапна pH ±pH
Без вапна 4,8 4,7 -0,1
0,5 г.к 4,8 5,6 +0,8
1,0  г.к 4,8 6,1 +1,3
1,5 г.к 4,8 6,5 +1,7

За останні роки обсяги хімічної меліорації кислих грунтів значно скоротилися. Так, у 2015 році було провапновано лише 88,1 тис. га та внесено 454,1 тис. тонн меліорантів, що в 16 разів менше рівня досягнутого у 1990 році (таблиця №2).

Таблиця №2: Динаміка обсягів робіт з вапнування кислих грунтів в країні.

Показники 1990 1995 2000 2005 2009 2010 2011 2014 2015
Площа вапнування, тис.га 1439,2 267,8 23,9 41,6 87,8 73,2 78,3 97,2 88,1
Внесено вапна, тис.т 7371,6 1423,5 169,8 243,1 406,1 340,8 340,0 417,8 454,1

Вміст кальцію в грунті не є постійною величиною. Значна його кількість витрачається на нейтралізацію фізіологічно кислих форм мінеральних добрив та на винос його урожаєм сільськогосподарських культур. В таблиці №3 наведений баланс кальцію в Україні за 2014 рік. З даних таблиці 3 видно, шо баланс кальцію є від'ємною величиною і винос кальцію з грунту перевищує його надходження майже в чотири рази. Це призводить до зниження родючості грунтів.

Таблиця №3: Баланс кальцію ґрунтах України, за 2014 рік.

Статті CaCO3
Надходження:  
Вапнякові добрива, тис. тон 598,3
Мінеральні добрива, тис. тон 6,82
Органічні добрива, тис. тон 146,5
Опади, тис. тон 396,2
Насіння культур, тис. тон 5,77
Усього, тис. тон 1153,6
на 1 га посівної площі, кг/га 64,1
Витрати:  
Вилуговування з орного шару грунту, тис. тон 1509,7
Винос урожаями, тис. тон 1163,9
нейтралізація кислотності туків, тис. тон 1698,2
Усього, тис. тон 4371,8
на 1 га посівної площі, кг/га 243,0
Баланс кальцію (±) тис.т -3218,2
на 1 га посівної площі, кг/га -178,9

Одна з причин підвищення кислотності грунтів — внесення фізіологічно кислих мінеральних добрив, особливо азотних. Нині спостерігається диспропорція співвідношення поживних речовин у внесених мінеральних добривах у напрямі збільшення частки азотних добрив (N:Р:К — 1:0,2:0,2), для нейтралізації яких необхідно 1-1,5 одиниці вапна. Розрахунки потреби вапна для нейтралізації фізіологічно кислих мінеральних добрив свідчать, що у 2014 р. вона була забезпечена лише на 23,5%. (таблиця №4).

Таблиця №4: Внесення та потреба вапна для нейтралізації фізіологічно кислих мінеральних добрив в землеробстві, за 2014 рік.

Області Внесено вапна, тис.тон    
       
       
       
       
       

Темпи вапнування кислих грунтів повинні випереджати темпи внесення мінеральних добрив. Причини зменшення обсягів хімічної меліорації грунтів полягають, головним чином, у скороченні фінансування цих робіт. Науково обгрунтоване ведення робіт по розширеному відтворенню родючості грунтів вимагає чітко збалансованих пропорцій між обсягами виробництва продукції землеробства і ресурсами підвищення врожайності сільськогосподарських культур. В країні ця вимога не додержується.

Для проведення науково обгрунтованого циклу хімічної меліорації грунтів та позитивного балансу кальцію у грунті необхідно збільшити обсяги вапнування грунтів до 875-1200 тис.га, внесення меліо- рантів — до 4,0-6,0 млн т. Фактичне забезпечення меліорантами становить у 2015 р. — 454,1 тис. тонн.

Нині в умовах спаду виробництва меліорантів, збільшення затрат на їх використання, особливо на транспортування від промислових підприємств, необхідно ширше застосовувати місцеві поклади карбонатів, запаси яких є в чотирнадцяти областях, а їх обсяги становлять понад 1 млрд тонн. Майже у всіх регіонах розповсюдження кислих грунтів є такі родовища, причому часто вони знаходяться на поверхні грунту і їх можна добувати відкритим способом.

Так, наприклад, на території Житомирської області розміщене Білокоровицьке родовище карбонатних порід, запаси яких становлять 58,1 млн тонн. Із загальних запасів вапнякових матеріалів переважають вапняки сірі і світлосірі, які мають вміст СаСОЗ — 70-75%. Проектний термін використання родовища 76 років, при середньорічному видобутку — 764 тис. тонн.

Розрахунки показують, що економічно нераціонально завозити вапнякові матеріали з віддалених регіонів, наприклад, із Роздольського гірничо-збагачувального комбінату Львівської області у Житомирську, Волинську, Вінницьку та інші області. Найраціональніше освоювати місцеві карбонатні родовища (таблиця №5).

Таблиця №5: Витрати на застосування 1 тонни різних форм меліорантів на прикладі Житомирської області.

Головна перевага місцевих вапнякових добрив — це відносно проста технологія виробництва, а також його наближення до місць споживання, що значно скорочує витрати на транспортування і відповідно на вапнування в цілому. У дев'яти областях працюють цехи по добуванню і переробці місцевих карбонатних порід (крейди, мергелю, вапняків та ін.).

Але через недостатню механізацію у більшості з них продуктивність низька (15-20 тис. т в рік). При цьому слід відмітити, що значною мірою вона залежить від кліматичних умов, оскільки в технології приготування місцевих меліорантів у багатьох випадках використовується природна сушка.

З метою підвищення родючості грунтів і урожайності сільськогосподарських культур в системі АПК треба створити власну індустрію виробництва меліорантів. Одним з перспективних шляхів вирішення цієї проблеми, на нашу думку, є створення на базі розвитку цехів по добуванню і переробці місцевих карбонатних порід неприбуткових міжгосподарських обслуговуючих кооперативів, які б забезпечували потребу сільськогосподарських підприємств дешевими та якісними меліорантами.

Крім того, у місцях розташування цукрових заводів сільськогосподарським підприємствам вигідно застосовувати вапновмісні відходи цукрової промисловості — дефекат, який містить до 70% СаСОЗ, 0,3-0,5%ьN. 1-2% Р205, 0,6-0,9% К20 і до 15% органічних речовин.

В Україні в 2014 році працювало 48 цукрових заводів, перероблено 14,81 млн тонн цукрових буряків, вироблено 1481 тис. т дефекату (довідково: вихід дефекату становить 9-11 % від кількості перероблених цукрових буряків). Якби весь вироблений обсяг дефекату (1481 тис.т) був використаний сільськогосподарськими товаровиробниками для хімічної меліорації грунтів, то лише за рахунок дефекату можна було б провапнувати понад 300 тис. га кислих земель (фактично провапновано 97,2 тис.га).

Внесення дефекату не тільки підвищує врожайність сільськогосподарських культур (цукрових буряків — на 20-40 ц/га, озимої пшениці — 5-6 ц/га, багаторічних трав — до 10 ц/га), але і на 0,2- 0,4% збільшує вміст цукру в цук­рових буряках. Вартість тонни дефекату значно нижча, ніж вап­няку, що підвищує економічну ефективність його використання (табл. 5). Слід відмітити, що се­ред всіх добрив вапнякові є най­більш дешевими (оскільки вони в більшості випадків є відхода­ми промислового виробництва). Внесення їх забезпечує позитив­ну дію вапна залежно від дози і механічного складу грунтів про­тягом 5-10 років.

У районах розташування кис­лих ґрунтів без широко­масштабних робіт з їх хімічної меліорації не можна домогтися високого рівня продуктивності землеробства, максимального ви­користання всіх виробничих ре­сурсів. Вапнування повинне стати пріоритетним напрямом інтенси­фікації землеробства в Поліссі та Лісостепу України, де сконцент­ровано понад 50% кислих грунтів.

Розрахунки економічної ефектив­ності внесення вапна у 2014 році показують, що вартість валового приросту врожаю сільськогоспо­дарських культур від внесення вапна оцінюється в 116,6 млн грн. При цьому кожна гривня, яку ви­трачають на використання вапня­кових матеріалів, дає 0,83-1,22 грн чистого доходу (таблиця №6).

Таблиця №6: Економічна ефективність вапнування кислих грунтів.

Кислотність не повинна бути фактором, який стримує ріст про­дуктивності земель. Проте право­ва відповідальність за погіршен­ня родючості ґрунтів практично відсутня, відтворення родючості ґрунтів не стимулюється. За від­сутності чітких гарантій збере­ження родючості ґрунтів або від­повідних санкцій за шкоду при використанні земель, зокрема під час короткострокової оренди, мо­же привести до значного погір­шення її якості.

Підводимо підсумки:

Одним з важливих напрямів підвищення родючості кислих грунтів є вапнування. Економічна оцінка ефективності вапнування грунтів свідчить , що витрати на вапнування окуповуються приростами врожаю та чистим доходом.

Незважаючи на високу екологічну ефективність вапнування, обсяги та якість цих робіт за останні роки не відповідають вимогам землеробства. У 2014 році площі провапнованих грунтів скоротилися порівнянно з 1990 року аж у 16 разів.

Скорочення масштабів хімічної міліорації грунтів веде до ненативних екологічних та економічних наслідків. Щорічний недобір продукції рослинництва через надмірну кислотність грунтів в розрахунку на зерно становить понад 2 млн.тонн. Результати агрохімічних обстежень грунтів свідчать, що спостерігається тенденція збільшення площ кислих грунтів.

 Головною причиною зменшення обсягів вапнування ґрунтів є скорочення фінансування на проведення цих робіт, а також недо­статня відповідальність товаровиробників за погіршення родючості грунтів і як наслідок — від'ємний баланс кальцію в землеробстві і недобір врожаю.

Для подальшого підвищення ефективності робіт з хімічної меліорації кислих ґрунтів необхідно:

— обсяги вапнування ґрунтів привести у відповідність з потре­бою землеробства;

— вирішити питання щодо фінансування хімічної меліорації ґрунтів з державного бюджету, різке скорочення якого при­звело до призупинення цих робіт;

— для зменшення витрат на вапнування ґрунтів треба ширше використовувати місцеві поклади карбонатів. Необхідно ство­рити в системі АПК власну індустрію виробництва хімічних меліорантів на базі розвитку цехів по добуванню і переробці місцевих карбонатних порід, запаси яких є в чотирнадцяти областях, а їх обсяги становлять понад 1 млрд тонн. Дослі­дження показують, що рентабельність їх застосування у 2-2,5 рази вища, ніж промислових.

Економічно доцільно використовувати в землеробстві вапно-вмісні відходи цукрової промисловості — дефекат.

З метою державного регулювання агроекологічного стану сіль­ськогосподарських земель і контролю за проведенням заходів щодо збереження родючості ґрунтів необхідно створити Державну служ­бу охорони земель і родючості ґрунтів.

August 07 2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru