Кафедра агрометеорології та агроекології ОДЕкУ

Темпи розвитку сільськогосподарських культур тісно пов’язані з погодними умовами місцевості, де вони вирощуються.

Пізні ярі культури (просо, гречка, кукурудза, рис, овочеві) це теплолюбні  культури. Нестача
тепла призводить до того, що культури не визрівають.

В основу методів прогнозу основних фаз розвитку овочевих культур покладено врахування впливу температури повітря на темпи розвитку культур шляхом підсумовування ефективної температури повітря вище біологічного 0.

За початок розвитку плодових культур вважається перехід середньої за добу температури повітря через 5ºС. Однією з основних фаз у розвитку плодових культур є цвітіння. Від умов погоди в цей період залежить родючість плодових.

Визначення строків цвітіння трав має велике виробниче значення, так як в період цвітіння починається збирання трав на сіно. Трави – конюшина, люцерна, еспарцет на початку цвітіння; тимофіївка, лисохвіст
та інші –на початку колосіння дають найбільш цінне за харчовими якостями сіно.

Озимі культури (пшениця, жито, ячмінь) – однолітні рослини, зростання яких відбувається впродовж двох циклів, що відмежовані між собою досить тривалим відрізком часу (від 3 до 7 місяців) примусового спокою, який обумовлюється несприятливими умовами зимівлі.

Дослідженнями Л.В. Комоцької встановлено, що дружна поява сходів льону тісно пов’язана з тривалістю періоду сівба – сходи. Збільшення тривалості періоду за рахунок несприятливих агрометеорологічних умов зменшує схожість насіння льону, інколи у два рази в порівнянні з кількістю висіяного повноцінного посівного матеріалу. Внаслідок цього гущина посіву значно зменшується, а це, в свою чергу, призводить до зменшення врожаю та погіршення його якості навіть при умовах подальших сприятливих умов вирощування.

Перш, ніж розглядати основи агрометеорології та агрометеорологічного забезпечення, його види та форми, розглянемо загально вживані терміни та їх визначення.

Агрометеорологічне забезпечення землеробства здійснюють за програмою, яка визначає види, форми, регулярність, періодичність надання агрометеорологічної інформації, перелік споживачів тощо. Воно започатковано в Україні після прийняття Раднаркомом УРСР у 1921 р. Декрету про організацію Української гідрометеорологічної служби.

У сучасних умовах багато галузей економіки потребують прогнозів погоди або інших видів гідрометеорологічної інформації, які є важливим інформаційним фактором їх розвитку. Розвиток більшості галузей економіки потребує детального врахування кліматичних ресурсів. Сільське господарство, як один із основних секторів економіки України, потребує якісного агрометеорологічного забезпечення. 

Агрометеорологічне забезпечення на території України здійснюють оперативно-виробничі організації гідрометеорологічної служби, Український гідрометеорологічний центр (УкрГМЦ), гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів (ГМЦ ЧАМ), обласні центри з гідрометеорології (ЦГМ), окремі гідрометеорологічні обсерваторії (ГМО), метеорологічні, гідрологічні та агрометеорологічні станції. 

У своїй діяльності з питань спеціалізованого гідрометеорологічного забезпечення та обслуговування організації гідрометеорологічної служби керуються чинним законодавством - Законом України "Про гідрометеорологічну діяльність", постановами, розпорядженнями Кабінету Міністрів

Гідрометеорологічну й агрометеорологічну інформації поділяють на первинну, вторинну (перетворену), консультативну та прогностичну.

Вихідними матеріалами для підготовки різних видів оперативної інформації і прогнозів є дані безпосередніх стандартних спостережень, що проводять на мережі станцій і постів. Крім цього, використовують встановлені закономірності і взаємозв"язки процесів росту і розвитку сільськогосподарських культур залежно від стану метеорологічних умов.

Основними формами агрометеорологічної продукції є: бюлетені, огляди, доповіді, рекомендації, оперативні інформації, довідки, довідники, посібники, монографії, атласи тощо.

Агрометеорологічну продукцію, залежно від використаної інформації, розподіляють на оперативну та режимно-довідкову.

Волога є одним із факторів життя рослин, який нічим замінити не можливо. Використовуючи велику кількість води із тканин на транспірацію, рослини повинні постійно поповнювати ці витрати. Надходження води в тканини рослин відбувається через коріння.