Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 3

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Капельный полив в те...
Экстрим в городе
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 8) Конспект лекцій з астрономії. » 4) Небесні (астрономічні) координати.
4) Небесні (астрономічні) координати.

4.1 Горизонтальна система координат.

Основною площиною горизонтальної системи координат є площина істинного горизонту, а початком відліку є точка півдня S. Полюсами цієї системи вважаються точки Z і Z'. Положення світила на небесній сфері в цій системі координат визначають дві горизонтальні координати: висота h та азимут A.
Розглянемо це на рисунку 4.1

.Рисунок 4.1 – Горизонтальна система координат

Нехай на небесній сфері знаходиться світило М, положення якого треба визначити. Для цього виконаємо додаткову побудову: проведемо вертикал світила через полюси даної системи координат Z і Z' та світило М. У перетині його з горизонтом в точці М' утворюється проекція світила на горизонт. Тоді положення точки М на небесній сферi може бути визначено за допомогою дуги ММ', яка показує положення свiтила над горизонтом, i дугою SМ', що визначає його положення по вiдношенню до точки S – початку вiдлiку в цiй системi координат. Точка S належить водночас iстинному горизонту та небесному меридіану, тобто дуга SМ' показує положення свiтила М вiдносно меридiана спостерiгача. Дуга ММ' стягує кут МОМ' мiж площиною горизонту та напрямком на свiтило (промiнь зору), тобто дуга ММ' може бути вимiряна кутом МОМ'. Вона означає висоту свiтила над горизонтом i позначається h. Отже, висотою свiтила h називається його кутова вiдстань вiд iстинного горизонту, яка вимiрюється по вертикалу свiтила.

Висота свiтила вiдраховується вiд горизонту до зенiту, тобто вiд 0° до 90° . Якщо свiтило розташоване пiд горизонтом, його висота вiд'ємна i має значення вiд 0° до – 90°. Замiсть висоти h часто застосовують зенiтну вiдстань свiтила z.
Зенiтною вiдстанню свiтила z називається його кутова вiдстань вiд зенiту. Вочевидь, що z = 90° − h . Тодi вона вiдраховується вiд 0° до 180°. Цi координати, які доповнюють один одного, характеризують положення свiтила вiдносно горизонту i не вносять додаткової iнформацiї. Мале коло сфери abM, площина якого паралельна iстинному горизонту є колом однакових висот.
Другою координатою горизонтальної системи є азимут свiтила А, який є сферичним кутом при зенітi мiж площиною небесного меридiана i площиною вертикала свiтила. Його можна виміряти дугою SM' істинного горизонту від точки вiдлiку S в бік заходу до вертикала світила. Вiн змiнюється в межах вiд 0° до 360°.

Iнколи, при розв’язанні низки практичних задач азимут вiдраховується в обидва боки вiд точки пiвдня: в захiдному напрямку вiн вважається додатним (вiд 0° до 180°), а у схiдному – вiд'ємним (від 0 ° до – 180°).
Отже, в горизонтальнiй системi координат положення свiтила на небеснiй сферi визначається за допомогою А i h або А i z. Цi координати визначаються в результатi відносно простих спостережень.
Через добове обертання небесної сфери горизонтальні координати протягом доби безперервно змiнюються, приймаючи в рiзнi моменти часу різні значення. Це дозволяє заздалегiть розрахувати положення точок сходу i заходу свiтил, умови їх видимостi в заданi моменти часу, час сходу i заходу свiтил.

Але мiнливiсть координат протягом доби є певним недолiком цiєї системи, бо такi координати непридатнi для складання зоряних карт i каталогiв небесних об'єктiв. Для цього маємо потребу в такiй системi координат, в котрiй обертання небесної сфери не впливало б на те, що
координати змінюються.
Це можливо досягти в тому випадку, якщо координатна сiтка обертається разом з небесною сферою. Така система координат грунтується на небесному екваторi i називається екваторiальною системою
координат.



Опубліковано: Admin January 06 2014 · Категорія: 8) Конспект лекцій з астрономії. · 0 коментарів · 2440 переглядів · Друк
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru