Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 2

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Капельный полив в те...
Экстрим в городе
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 8) Конспект лекцій з астрономії. » 3) Основи сферичної астрономії.
3) Основи сферичної астрономії.

3.1 Небесна сфера.

У будь–якій місцевості Землі спостерігач бачить небо над собою у вигляді сферичної поверхні, яку називають небесним склепінням. Вдень у безхмарну погоду колір неба блакитний, бо молекули земної
атмосфери розсіюють промені Сонця блакитної (фіолетової) частини спектра сильніше, ніж червоної. Крім Сонця інколи видно Місяць і дуже рідко інші небесні тіла, наприклад, Венеру. Вночі, коли сонячне освітлення відсутнє, на небі видно зірки, Місяць, планети, інколи комети та інші небесні тіла.
Створюється враження, що Земля оточена величезною сферою, на внутрішній поверхні якої в безладді розкидані небесні тіла. Зазначимо, що в дійсності зірок, які людина бачить неозброєним оком, не так вже й багато. Їх кількість становить близько 6 тисяч на всьому небі, але в будь–якій точці простору спостерігач бачить лише півсферу і тому може спостерігати не більше 3 тисяч зірок.
Не існує в природі й матеріальної сфери, яка б оточувала Землю. Небесні тіла рухаються в безмежному світовому просторі на різних відстанях від Землі. Ці відстані так неуявно великі, що всі небесні тіла здаються нам однаково віддаленими, тобто такими, ніби знаходяться на внутрішній поверхні уявної сфери. Ця особливість і покладена в основу багатьох астрономічних розрахунків.

Через колосальні відстані зірок від Землі їх взаємне розташування на небі здається незмінним. В дійсності ці зміни відбуваються, але вони проходять надзвичайно повільно. І без точних вимірювань їх неможливо виявити протягом багатьох сотень, а для переважної кількості зірок, і багатьох тисяч років. Остання обставина дозволяє легко орієнтуватись серед тисяч зірок, незважаючи на уявну хаотичність в їх розташуванні.
З метою орієнтації на небі ще народи давнини найбільш яскраві зірки об’єднували в групи, які дістали назву сузір’я (тобто сполучення зірок). Зараз сузір’ями називають ділянки зоряного неба, до яких входить певна група зірок. Все небо поділене на 88 сузір’їв, з яких з території України можна
бачити лише 54. Назва сузір’їв – це цілковита поезія. В них знайшли відображення легенди і міфи наших далеких предків, а також деякі сторони їх реального практичного життя.

Небесну сферу розглядають, як інструмент для розв’язання багатьох астрономічних задач. Її сферична поверхня використовується, як математична модель для визначення видимих положень небесних тіл. Дійсно, для розв’язання астрономічних задач відстані до небесних тіл не мають значення, а суттєвим є лише їх видиме взаємне розташування на небі, положення відносно один одного, тобто кутова відстань між ними, яку зручно вимірювати на сфері, в центрі якої ми знаходимося.
Для правильного розуміння астрономічних явищ, які спостерігаються, величина радіуса r небесної сфери не має значення, тому її вважають довільною. Центр небесної сфери можна розмістити в різних точках простору: це може бути центр Землі (геоцентрична небесна сфера), центр Сонця (геліоцентрична небесна сфера), центр Місяця (селеноцентрична небесна сфера) тощо. Коли центр сфери знаходиться в місці спостереження, то говорять про топоцентричну небесну сферу. У подальшому ми будемо розглядати саме цю небесну сферу. В такому разі, небесна сфера – це уявна сферична поверхня довільного радіуса, в центрі якої знаходиться спостерігач. Всі небесні тіла проектуються на небесну сферу.

В ролі спостерігача може бути не тільки людина, але й оптичний прилад, антена радіотелескопа, фотоплатівка, тобто вся сукупність приладів, що реєструють положення та стан небесних тіл.
Через досить малі розміри земної кулі в порівнянні з відстанями до зірок можна сформулювати особливу властивість небесної сфери: для спостерігачів з різних місць земної поверхні одна й та ж зірка (точка небесної сфери) видима в паралельних напрямках.
Слід зазначити, що небесна сфера має всі властивості сфери взагалі. Вимірювання на небесній сфері проводяться тільки в кутових або дугових одиницях: градусах, хвилинах, секундах. Відстані між точками небесної сфери вимірюються дугами великих кіл, які проходять через ці точки.



Опубліковано: Admin January 05 2014 · Категорія: 8) Конспект лекцій з астрономії. · 0 коментарів · 1780 переглядів · Друк
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru