Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 6

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Выращивание арбузов ...
Ленточная пила по де...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 7) Характеристика сільськогосподарських культур та технології їх вирощування. » 7) Однорічні бобові трави.
7) Однорічні бобові трави.

         ВіКА ЯРА

        Поширення, господарське значення, врожайність

Віка яра (Vicia sativa L.) — найпоширеніша однорічна бобова трава. Вирощують її в лісостепових і поліських районах України, Білорусі і країнах Балтії.

Віка ціниться як кормова та парозаймаюча культура. Урожайність озимої пшениці і жита після вико-вівсяної суміші, зібраної на зелений корм або сіно, мало поступається їх урожайності по чистому пару.

За високого рівня агротехніки врожайність зеленої маси виковівсяної суміші становила 200 – 300, а сіна 40 – 60 ц/га. У дослідах Одеського сільськогосподарського інституту врожайність зеленої маси вики сорту Білоцерківська 623 дорівнювала 350, а насіння 18 ц/га.

 Морфологічні та біологічні особливості культури

Період вегетації культури триває 75 – 90 днів. Вика має добре розвинену кореневу систему.

Стебло її тонке, полегле, 100 – 120 см заввишки і більше.

Листки парноперисті, закінчуються вусиками. Квітки червоно-фіолетові або червоні, сидять в пазухах листків.

Плід — багатонасінний біб, який легко розтріскується при достиганні насіння.

Насіння темне, буває сіро-зелене або біле. Маса 1000 насінин 50 – 75 г. Зберігає схожість протягом 6 – 8 років.

Вимоги до температур та вологи та ґрунтів. Вsка яра — холодостійка, вологолюбна рослина. Насіння її починає проростати при температурі 2 – 3°С, а сходи витримують заморозки до мінус 5 – 6°С і нижче. При проростанні сім’ядолі насіння не виходять на поверхню ґрунту, тому його можна загортати на глибину 5 – 6 см. Критичний період по відношенню до вологи – період цвітіння і утворення плодів. Вика добре росте на нейтральних і слабкокислих ґрунтах.

Агротехніка вирощування

Посіви вики ярої на сіно й зелений корм розміщують у паровому, а на зерно — в ярому полі. В паровому полі під вику вносять перегній, який забезпечує високі врожаї вики й озимих.

Обробіток ґрунту під вику такий самий, як і під інші ярі культури. При вирощуванні вики на насіння й сіно сівбу проводять одночасно з ранніми ярими культурами. На зелений корм її висівають в кілька строків: у ранні — в суміші з вівсом, в пізні — із суданкою та ін. Спосіб сівби звичайний рядковий. Норма висіву вики для вирощування в суміші з вівсом на сіно й зелений корм залежно від району вирощування становить 100 – 120 кг/га (вівса 50 – 75 кг/га). На насіння вику вирощують у чистих посівах, висіваючи по 120 – 160 кг/га зерна.

Загортають насіння на глибину 4 – 5, а в посушливу погоду 6 – 7 см. Посіви коткують з одночасним боронуванням. Збирати урожай на сіно й зелений корм починають у період повного цвітіння, а на сінаж і силос — у фазі сизих бобів. Зберігають насіння при вологості не більше 15%.

Найважливіші сорти

У виробництві поширені сорти вики ярої Льговська 31-292, Льговська 60, Камалінська 611, Білоцерківська 27, Білоцерківська 222, Білоцерківська 33, Білоцерківська 623.

          ВИКА ОЗИМА

          Поширення, господарське значення, врожайність

У культурі поширені два види вики озимої: волохата і паннонська (V. Pannonica). Вику озиму переважно в суміші з житом вирощують у Лісостепу України, в Центрально-Чорноземній зоні Росії, Білорусі і країнах Балтії, на Північному Кавказі, в Середній Азії.

Вика озима (Viсia villosa Broth.) — цінний бобовий компонент посівів озимого жита і озимої пшениці в зеленому конвеєрі. Суха маса вики озимої містить до 22% протеїну, тоді як вики ярої 17 – 19%. Вику озиму можна вирощувати в сумішах з кукурудзою і суданкою. Використовують вику озиму так само, як і яру. У західних і південних областях України подібно до волохатої вирощують ще вику паннонську, яка за біологією та поживністю мало відрізняється від волохатої.

 Морфологічні та біологічні особливості культури

Вiка озима — перехреснозапильна, вологолюбна, більш посухостійка, ніж яра. Вегетаційний період складає 60 – 65 днів від початку весняного відростання.

Стебло вики озимої тонке, полегле, дуже опушене, від 100 – 140 до 200 см завдовжки. Коріння стрижневе, добре розгалужене, проникає у ґрунт на глибину до 170 см. Листя щільне, пірчасте, з вусиками, має 8 – 10 пар ланцетоподібних листочків. Суцвіття — багатоквіткова китиця на довгій квітконіжці. Квіток — до 30 розміром 1,2 – 2 см. Боби довгасто-ланцетоподібні, сплющені, 2 – 3 см завдовжки. Насінин у бобі 4 – 6.  

Вимоги до температур, вологи та ґрунту. Вика озима не вибаглива до тепла. Насіння її проростає при температурі 2 – 3 °С, сходи витримують заморозки до мінус 5 – 6°С. Однак зимостійкість її недостатня. Вадою її є також недружне достигання бобів та сильне розтріскування їх при достиганні, що ускладнює збирання. Вибагливість до ґрунтів і вологи у вики озимої приблизно така сама, як у ярої. 

 Агротехніка вирощування

У суміші з озимим житом або озимою пшеницею вику озиму висівають у полі, яке в польовій сівозміні відведено під зайнятий пар. Після збирання суміші поле парує і засівається озимими культурами. При сівбі вики озимої навесні її використовують як компонент суміші з вівсом, могаром і навіть соняшником.

Прийоми обробітку ґрунту під викосуміші такі самі, як і під звичайне жито чи озиму пшеницю.

Вика озима дуже добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив, але на родючих ґрунтах треба обмежуватись внесенням під основний обробіток ґрунту фосфорно-калійних добрив, а азотні використовувати для весняного підживлення.

При одночасному висіванні вики з озимим житом слід це робити у два прийоми: спочатку сіяти вику озиму, а жито — по її сходах упоперек рядків. З пшеницею пізньостиглих кормових сортів вику можна висівати одночасно або спочатку вику, а через 6 – 8 днів пшеницю. Можна також вирощувати суміші вики з тритикале при одночасній сівбі компонентів.

Оптимальна норма висіву вики озимої в умовах України 50 – 60 кг/га. Жито, пшеницю, тритикале висівають нормою 80 – 100 кг/га. На зерно вику озиму краще висівати в суміші з невилягаючими сортами озимої пшениці. Спосіб сівби суміші звичайний рядковий з глибиною загортання насіння 3 – 4 см.

При вирощуванні на корм вику озиму збирають у період цвітіння — до виколошування злаків. На насіння вику волохату збирають у період достигання нижніх бобів. Кращий спосіб збирання — роздільний, оскільки період достигання вики розтягнутий, тому суміш перед обмолотом підсушують у валках.

 Найважливіші сорти

Найпоширеніші сорти в Україні Дніпровська, Паннонська, Полтавська 25, Чернігівська 20, Придеснянська, Ставчанка, Чорноморська.

          ОДНОРІЧНІ ЗЛАКОВІ ТРАВИ: СУДАНСЬКА ТРАВА

       Господарське значення, врожайність

Використовується суданську траву насамперед на сіно й зелений корм. По отавах після двох скошувань можна випасати рогату худобу й овець (проте не після заморозків і похолодання, коли в рослинах утворюється синильна кислота). Заслуговують на увагу і поширені гібриди суданської трави з сорго — соргосуданкові, які за врожайністю і посухостійкістю не поступаються суданській траві і навіть переважають її.

Врожайність з 2 – 3 укосів 400 – 600 ц/га, при зрошенні 700 – 800 ц/га, вміст сухої речовини — відповідно 90 – 120 і 140 – 160 ц/га; 80 – 100 і 120 – 140 ц/га корм. од.; вихід протеїну 600 – 700 і 1000 – 1200 кг/га.   

 Морфологічні та біологічні особливості культури

Кущ у суданської трави (трав’яного сорго) (Sorghum sudanense Stapf.) прямий або напіврозгалужений, стебла великі, світло-зелені, неопушені, 1,5 – 3 м заввишки, 3 – 12 мм завтовшки із 5 – 12 міжвузлями. Серцевина їх суха, губчаста. Коренева система дуже розгалужена, проникає углиб на 3 м і більше.

Листя широколінійне з чітко вираженою світлою жилкою, 30 – 70 см завдовжки, 2 – 3,5 см завширшки. Язичок короткий у вигляді білої плівки. Суцвіття — волоть пряма, овально-пірамідальна, гілчаста, розлога (30 – 45 см), перед дозріванням темно-солом’яного кольору.

Квітки двох видів — гермафродитні й одностатеві чоловічі. Зерно плівчасте, велике, овально-еліптичне, темно-коричневе, вимолочується погано. Маса 1000 насінин 12 – 16 г.

На сіно використовують через 55 – 65 днів після сівби, повний цикл розвитку триває 95 – 120 днів.

Вимоги до температур, вологи та ґрунтів. Дуже посухостійка рослина, слабко уражується хворобами. Добре відростає після скошувань. Вибаглива до родючості ґрунту.

 Найважливіші сорти

Серед сортів можна назвати Новатор 151, Укевос та ін.



Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru