Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 3

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Капельный полив в те...
Экстрим в городе
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 2) Рекомендації гідрометеорологічним станціям та постам (випуск 11, частина 2). » Розділ 8. Спостереження за станом зимуючих сільськогосподарських культур восени, взимку та навесні.
Розділ 8. Спостереження за станом зимуючих сільськогосподарських культур восени, взимку та навесні.

 Обстеження зимуючих сільськогосподарських культур

Строки і зміст обстежень

Обстеження посівів озимих зернових культур  і багаторічних трав  проводиться два рази: восени і навесні.

Осіннє обстеження озимих культур і багаторічних трав проводиться наприкінці осені після того, як протягом 5 днів підряд середня добова температура повітря була нижче 5°С (у Криму, у Молдавії, на півдні України - нижче 3°С). В роки з пізнім переходом температури повітря через 3°С в південних районах обстеження проводиться 10 листопада.

У випадку повернення тепла на тривалий час (на 10 днів і більше) осіннє обстеження проводиться вдруге. Весняне обстеження озимих культур і багаторічних трав проводиться через 10 днів після поновлення вегетації на тих же ділянках спостережень, на яких проводилося осіннє обстеження посівів.

Плодові культури (яблуня, груша, слива, вишня, абрикос) обстежують  один раз після масового зацвітання.

Озимі культури, багаторічні трави і плодові культури обстежують як на ділянках  для проведення спостережень за рослинами, так і на загальному масиві поля (саду), де ці ділянки розташовані.

У зимовий період, коли озимі культури і багаторічні трави не вегетують, визначення їх життєздатності проводять за допомогою відрощування рослин у теплому приміщенні. Для цього у полі вирубують проби грунту з рослинами (моноліти).

Відрощування проб озимих культур і багаторічних трав на всій території їх вирощування проводять 25 січня і 19 чи 20 лютого. У випадку особливо несприятливих агрометеорологічних умов для перезимівлі сільськогосподарських культур в окремі періоди зими за вказівкою УГКС може проводитися позачергове додаткове відрощування рослин. У південних районах з мінливою зимою відрощування заміняють обстеженням посівів.

Осіннє обстеження озимих культур

Під час осіннього обстеження озимих посівів на кожній ділянці визначається:

1) фаза розвитку рослин,

2) висота рослин,

3) густота посівів (кількість рослин на 1 м2 , кількість стеблин на 1 м2  і в однієї рослини),

4) ступінь розповсюдження бур'янів,

5) пошкодження рослин несприятливими метеорологічними явищами, сільськогосподарськими шкідниками і хворобами,

6) загальний стан посівів,

7) глибина залягання вузла кущіння,

8) стан кореневої системи,

9) площа поля з пошкодженими (загиблими чи такими, що не зійшли) посівами (візуально).

Для визначення фази розвитку, висоти рослин, ступеня розповсюдження бур'янів, пошкоджень рослин несприятливими метеорологічними явищами і сільськогосподарськими шкідниками та хворобами, загальної оцінки стану посівів варто керуватися вказівками, викладеними у відповідних главах "Наставляння". Якщо стан рослин восени буде визнано поганим чи дуже поганим (1 і 2 бали), то детально описуються причини цього стану (хвороби, пошкодження шкідниками, посуха, надзволоження грунту і т.д.).

Визначення густоти  під час осіннього обстеження озимих культур проводять в раніше обраних 4-х місцях. На кожній площадці 0,25 м2 підраховують кількість стеблин та знаходять їх суму по площадкам.

Для визначення кількості рослин на 1 м2 (по їх кущистості), глибини залягання вузла кущіння і стану кореневої системи в безпосередній близькості від місць визначення густоти  викопують по 10 рослин без вибору (тобто 40) і їх кореневу систему акуратно звільнюють від грунту.

Спочатку в кожному десятку рослин підраховують загальну кількість стеблин, разом головних і бічних ( що вийшли з пазухи листа на 0,5 см і більше). Потім підраховують кількість рослин, у яких немає вузлових коренів, менш ніж по п'ять вузлових коренів і по п'ять і більше вузлових коренів, а також їх відсоткове співвідношення. Після цього в кожної  рослини виміряється глибина залягання вузла кущіння з точністю ± 1 см (відстань від вузла кущіння до того місця на головному пагоні, де стеблина втрачає зелене забарвлення).

Потім обчислюють середнє значення (з 40 вимірів з точністю до 0,1 см) і повторність (кількість випадків і відсоток) рослин з різною глибиною

залягання вузла кущіння. Якщо рослини мають два вузли кущіння, то виміряється глибина залягання тільки другого (верхнього) вузла.

Запис даних про густоту і стан кореневої системи, а також необхідні розрахунки роблять у книжці КСГ-1 і КСГ-2 .

Площа поля з пошкодженими (загиблими чи такими, що не зійшли) посівами визначається візуально шляхом огляду видимої поверхні поля і стану рослин. При цьому треба обійти усе поле. Спостерігач повинен оцінити, на якій частині поля (у відсотках загальної його площі) посіви пошкоджені (загинули, не зійшли).

Результати осіннього обстеження заносяться в книжку КСХ-2. При цьому кількість рослин на 1 м2 визначають шляхом розділу кількості стеблин на 1 м2 на середню кущистість рослин (середнє число стеблин в однієї рослини).

 Весняне обстеження озимих культур

Весняне обстеження озимих культур проводиться на тих же ділянках спостережень, на яких проводилося осіннє обстеження посівів. Під час весняного обстеження відзначається:

- фаза розвитку рослин,

- висота рослин,

- густота  (кількість рослин на 1 м2 , кількість стеблин на 1 м2  і на одну рослину),

- загальний стан посівів,

- стан кореневої системи,

- площа поля з пошкодженими (загиблими) посівами,

- причина пошкодження (загибелі) рослин.

Усі виміри і підрахунки ведуть тими ж способами і прийомами, що застосовувалися при проведенні осіннього обстеження озимих культур. Результати записують у книжку КСГ-2.

Якщо відбулася загибель озимих або ж спостерігається значне їх зрідження, то в записах спостережень варто вказати причини, що викликали ці пошкодження, керуючись наступними положеннями.

Вимерзання пошкодження озимих культур низькими температурами при відсутності снігового покриву чи при недостатній його висоті під час сильних морозів.

Випрівання пошкодження озимих посівів під сніговим покривом. Під високим сніговим покривом при тривалому його заляганні, порівняно м'якій зимі і талому ґрунті створюються умови, що викликають посилення дихання рослин, а в зв'язку з цим і посилення витрати накопичених у рослині пластичних речовин, що спричиняє ослаблення всього організму. Рослини, ослаблені втратою запасів поживних речовин, звичайно пошкоджуються сніжною цвіллю, що і викликає їхню загибель,

Крижана кірка. Розрізняють два види крижаної кірки, що викликає пошкодження озимих посівів:

1) притерта крижана кірка - шар льоду, що міцно змерзається з ґрунтом, при наявності якого на полях часто спостерігаються випадки пошкоджень чи повної загибелі озимих посівів, особливо в умовах безсніжності при низьких температурах повітря й у місцях застою талої води у весняний період,

2) підвісна крижана кірка - крижаний прошарок у снігу на різній висоті від поверхні грунту - наявність якої на полях не справляє негативного впливу на стан зимуючих культур.

Вимокання - пошкодження озимих посівів від застою на них дощової чи талої води. Особливо чуттєві до застою води слабко розвинуті посіви. Вимокання часто  спостерігається на полях зони надмірного зволоження і головним чином на важких глинистих ґрунтах. До вимокання відносять також випадки пошкодження посівів водою весняної повені.

Випирання посівів. При надзволоженні верхнього шару фунту під час відлиг і в наступний морозний час у ньому відбувається утворення крижаного прошарку. Цей прошарок піднімає ґрунт разом з рослинами і розриває корені. Кількаразова зміна відлиг і морозної погоди викликає винос вузла кущіння до поверхні ґрунту і навіть підняття його  (так зване випирання). Недотримання інтервалу, передбаченого агрономічними правилами між оранкою грунту і посівом, також часто сприяє випиранню вузла кущіння зимуючих культур.

Висихання посівів. Навесні, коли корені посівів ще знаходяться в замерзлому фунті, а надземна частина при позитивних температурах повітря починає вегетувати, рослини відчувають нестачу вологи, оскільки її надходження не забезпечує їхньої життєздатності, у результаті чого і відбувається висихання посівів.

Видування посівів.. В умовах малосніжної зими під впливом сильних вітрів відбувається видування фунту біля рослин; вузли кущіння при цьому оголюються й пошкоджуються морозами. Від видування страждають найчастіше посіви, що мають слабкий розвиток з осені.

Замітання посівів ґрунтом, що переноситься вітром під час пилової бурі. При відсутності сніжного покриву під час пилової бурі озимі покриваються шаром ґрунту, перенесеного вітром. Якщо нанесено багато ґрунту, озимі рослини гинуть під цим шаром.

Осіннє і весняне обстеження багаторічних трав

Осіннє і весняне обстеження зимуючих трав першого і наступного років життя проводиться одночасно з осіннім і весняним обстеженням озимих зернових культур.

Під час обстеження на кожній ділянці визначається:

- висота рослин,

- площа поля з пошкодженими (загиблими) рослинами (візуально).

Результати спостережень заносяться в книжку КСГ-1. При оцінці стану трав нижче 3-х балів чи при загибелі посівів необхідно вказати причини цього явища. По закінченні осіннього обстеження трав на кожній ділянці виділяються площадки для визначення життєздатності рослин у зимовий період так само, як і на ділянках із зерновими озимими культурами.

 Весняне обстеження садів

 При обстеженні садів оглядають 100 дерев кожної породи (незалежно від того, де вони розташовані — на одному масиві чи в різних місцях), бажано одного сорту. Якщо загальна кількість дерев породи, що обстежується, менше 100, то обстеження проводиться по наявній їх кількості, про що робиться позначка в книжці КСГ-2. При обстеженні дається загальна оцінка ступеня пошкодження надземної частини дерева за наступними ознаками:

- пошкоджень немає - дерево здорове;

- слабке пошкодження - листя на дереві багато, листки нормальні, загибель плодових елементів не перевищує 30 %, пагонів і гілок, що засохли, мало;

- середнє пошкодження - загинуло біля половини  молодих пагонів, спостерігається випадання напівкістякових чи  одиничних кістякових

гілок;

- сильне пошкодження - усихання більшої частини крони;

- загибель надземної частини - крона висохла цілком.

У тих випадках, коли морози сильні, а сніговий покрив невеликий, можливе пошкодження кореневої системи плодових дерев. При пошкодженій кореневій системі і при надземній частині, що збереглася,

початкові фази розвитку дерева проходять нормально. Однак надалі дерево не дає порослі і якийсь час потому починає засихати. Тому при обстеженні відзначаються дерева, що загинули внаслідок пошкоджень кореневої системи, які засохли після розгортання листя чи цвітіння.

В окремих районах плодові дерева можуть загинути від затоплення садів талими чи ґрунтовими водами, що піднялися. При весняному обстеженні такі випадки окремо відзначаються в книжці КСГ-2.

При проведенні обстеження необхідно вказати можливі причини загибелі і відзначити, носять пошкодження масовий характер чи зустрічаються на окремих ділянках. Ці відомості докладно записують у книжку КСГ-2 у вигляді примітки.

Результати спостережень і короткі відомості про сад, що обстежувався, (зі слів садівника) заносяться в книжку КСГ-2 по кожному порядковому номеру дерева кожного сорту. Записують ступінь пошкодження (немає, слабка, середня, сильна, загибель надземної частини дерева, загибель дерева від пошкодження кореней та ін.),  кількість дерев з різним ступенем пошкодження у відсотках від загальної кількості обстежених дерев та ін.

Якщо спостереження проводяться не в одному великому саду, а в декількох невеликих садах, то за сприятливих умов зимівлі чи в тих випадках, коли пошкодження скрізь приблизно однакові, у примітці записують: «Спостереження проводилися в невеликих садах».

Якщо ж ступінь і характер пошкодження плодових дерев у різних місцях різні, необхідно з'ясувати, чому саме пошкодження дерев на різних ділянках виявилися неоднаковими. Зокрема, у таких випадках бажано з'ясувати, чи залежить це від  сорту чи віку дерева, від агротехніки, рельєфу та експозиції. Ці відомості і всі припущення про причини пошкоджень треба записувати в книжку КСГ-2 у вигляді примітки.


2. Визначення життєздатності озимих культур

та багаторічних трав

Життєздатність озимини визначають  такими методами: відрощуванням рослин у монолітах грунту (стандартний метод), відрощуванням проб у воді, тетразольним експрес-методом та методом біологічного контролю. Життєздатність багаторічних трав визначають першими трьома методами.

Метод відрощування рослин у монолітах грунту

Після осіннього обстеження озимих зернових культур та багаторічних трав на кожній з чотирьох частин ділянки спостереження, поблизу постійних місць для визначення густоти посівів, виділяють по дві площадки, кожна має площу 1м2, для вирубування монолітів. Всього на ділянці вибирають 8 площадок. По фазі розвитку, густоті та загальному стану рослини на площадках не повинні відрізнятися від рослин на основному масиві ділянки.

Для полегшення вирубування монолітів грунту з рослинами і для попередження їхнього розлому при відборі, моноліти для відрощування озимих культур і багаторічних трав доцільно підготувати восени за допомогою способу М. В. Шохіна. Для цього на обрані площадки накладають рамки з вузьких дощечок розміром 30х30 см. Необхідно слідкувати, щоб у рамку потрапили рослини з двох суміжних рядків. Обережно лопаткою роблять заглиблення на 15–20 см по периметру рамки, а потім удавлюють у підготовлені шпарини цупкий папір або згорнуті газети. Таким чином папір залишається у ґрунті. Щоб підготовлені в такий спосіб моноліти можна було знайти взимку, біля них слід поставити віхи.

У кожний строк вирубують чотири проби – по одному моноліту в чотирьох частинах ділянки.

На місці, обраному для відбору проб (монолітів), насамперед  переносною рейкою визначається висота снігового покриву, а при наявності притертої крижаної кірки вимірюється її товщина в міліметрах. З ділянки, призначеної для відбору монолітів грунту з рослинами, обережно розчищається сніг (лопаткою, потім віником). Визначається візуально стан верхнього прошарку грунту (мерзлий, поталий), особливості місця розташування ділянки (схил, рівне місце, піднята частина поля, низина).

Вирубувати (сокирою) треба цілий шар  грунту і таким чином, щоб у нього потрапили рослини двох суміжних рядків. У випадку розлому моноліту під час його відбору рослини по лінії розлому слід видалити.

Після вирубування моноліт зразу ж поміщають у заздалегідь підготовлений ґрунтовий дерев'яний ящик розміром 30х30х20 см. Ящик із монолітом у холодну погоду негайно вкривається для того, щоб уникнути пошкоджень рослин під час перевезення.

Привезені з поля ящики з монолітами слід помістити на 1-2 дні в напівсвітле і прохолодне помешкання для поступового відтавання, а потім перенести у світле і тепле помешкання з температурою вище 15 о С.

Після відтавання грунту в монолітах відзначається фаза розвитку рослин і їхній зовнішній вигляд (побурілі, зелені і т.д.). Ящики з монолітами ставлять близько до вікон (тому що при недостатньому освітленні створюються несприятливі умови для відростання)

На 15-й день після відбору проб проводять оцінку зовнішнього вигляду рослин і підраховують результати відрощування. Для цього усі без винятку рослини обережно вибирають із моноліту, корені промивають у воді. Якщо рослини дрібні, то проби перед промиванням викладають на папір (або іншу підстилку) і перебирають, щоб виявити в грудках грунту дрібні, слабко розвинені рослини.

Після промивання підраховується загальна кількість кущів (рослин), потім вони розділяються на дві групи: кущі живі, що дали відростання, і кущі,  що загинули  (не дали відростання).

Живими  вважають кущі з новими листочками, а в рослин, що знаходяться у фазі кущіння, – із новими коренями (нові корені мають біле забарвлення, легко рвуться).

Крайні кущі, пошкоджені при узятті монолітів ще на полі, у підрахунок не включаються. На підставі результатів підрахунку розраховується відсоток загибелі кущів у кожній пробі за такою формулою:

П=б*100/а

де:

П - відсоток загибелі;

б - кількість кущів у пробі, що не дали відростання;

а - загальна кількість рослин (кущів).

Наприклад, у моноліті було усього 25 кущів; не дав відростання один кущ; тоді:

П=1*100/25=4%.

Результати визначення життєздатності озимих зернових культур та багаторічних трав у зимовий період записують у книжку КСГ-2. Приводять такі відомості: назву культури та її сорт, дату сівби, попередник, фазу розвитку, номер ділянки спостереження та його місцеположення, характеристику рельєфу у місці вирубування моноліту, дату відбору монолітів та аналізу рослин, висоту снігового покриву та товщину крижаної кірки, стан верхнього шару грунту, загальну кількість рослин та кількість рослин, що загинули, метод відрощування, характеристику зовнішнього виду рослин після відтавання та наприкінці відрощування.

 Метод відрощування проб у воді

Для визначення життєздатності озимих культур і багаторічних трав може застосовуватися також прискорений засіб відрощування проб у воді. Для цього проби грунту з рослинами вирубують не цілим монолітом, а окремими кущами з двох суміжних рядків рослин.

Вирублені рослини відразу ж поміщають у ящик (кошик) і поверх закривають мішками, соломою або сіном. Якщо в цей час спостерігається температура нижче –10о С, то солому кладуть також і на днище ящику.

Доставлені з поля ящики з пробами вносять для відтавання в тепле помешкання. Після відтавання грунту рослини кожної проби обережно відокремлюють від землі і промивають водою кімнатної температури, потім у них обрізають корені так, щоб від вузла кущіння до місця зрізу залишалося 3-4 см. Зрізають також і відмерлі частини листя. Корені слід підрізати тільки в рослин, що вступили у фазу кущіння.

Рослини  поміщають у  тарілки,  наполовину заповнені водою. Корені і нижня частина вузлів кущіння при цьому повинні бути занурені у воду. Воду необхідно змінювати через 1-2 дні.

При відрощуванні рослини не можна поміщати в металевий посуд, варто користуватися тільки емальованим або скляним. При цьому для попередження вимокання рослин рекомендують застосовувати додаткове пристосування у вигляді сітки з отворами для розміщення рослин (виготовляється з кераміки або пластмаси) або користуватися тарілками, глибина яких не дозволяє глибоко занурювати нижню частину рослин.

Проби повинні знаходитися в помешканні з температурою вище 15о С у світлому місці. Ознаки відростання рослин, що зберегли життєздатність, стають помітними з перших же днів після внесення зразків у тепле приміщення. На 7-й день після відбору проб можна  підраховувати результати відрощування. У сумнівних випадках остаточне підраховування проводять на 15-й день.

Відрощування конюшини і люцерни  також проводять за методом відрощування проб у воді.  Це робиться у такий спосіб: на кожній площадці вирубують по п'ять кущів із коренями довжиною 5-6 см. Вирублені проби слід укладати в ящик (кошик) і укривати.

Після відтавання грунту рослини відокремлюють від землі, промивають і біля обриву кореня косо підрізають. Потім проби поміщають у глибокі тарілки з водою так, щоб вода покривала корені на 1/4 їхньої довжини. Тарілки з рослинами ставлять у світлому місці теплого приміщення. Вода в міру потреби доливається. Рослини вважають живими, якщо через 7 днів буде помітно подовження бруньок і листочки, що збереглися, відновлять тургор. У загиблих рослин корені після відтавання не мають пружності, при натисканні мнуться, виділяючи воду. У сумнівних випадках підрахунок загиблих рослин проводиться на 15-й день.

Результати визначення життєздатності озимих культур, конюшини та люцерни записують у книжку КСГ-2.

3. Визначення життєздатності гілок плодових культур і пагонів винограду взимку.

Взимку визначення життєздатності плодових культур і винограду  проводять за допомогою відрощування їх гілок. Проби гілок на відрощування беруться через п'ять - сім днів  після сильних морозів: -25, -30оС у центральних і північних районах і -18, -25оС у південних районах. Якщо різкому зниженню температури передувала відлига, то проби гілок на відрощування слід брати після більш слабких морозів: -20, -25оС у центральних і північних районах і -15, -20оС у південних. Якщо взимку спостерігаються декілька хвиль холоду, то гілки варто брати на відрощування після кожної хвилі холоду. У першій половині березня відрощування гілок проводиться у всіх районах.

При визначенні життєздатності гілок плодових культур вибираються основні породи, з яких зрізають (гострим ножем) по 2 - 4 гілочки довжиною приблизно 30-40 см з однолітньою і дволітньою деревиною. Кінці зрізів необхідно відразу ж замазати стеарином або пластиліном, щоб у клітини провідних тканин не проникнуло повітря.

Гілки укладають у целофанові пакети для попередження пересихання провідних тканин і вносять у  приміщення, що не опалюється (температура 2-5°С)  для поступового їх відтавання.  Через 12 годин гілки переносять у тепле помешкання, де їх виймають із целофанових пакетів і складають у посудину з водою для відрощування. При цьому під водою кінець кожної гілки обрізають гострим ножем або лезом на 3-4 см. У цій посудині воду слід змінювати один раз на тиждень. Одночасно зі зміною води  підрізають кінчики гілок. Рівень води у посудині повинен залишатися однаковим.

Під час відрощування гілки слід зверху прикрити целофановим пакетом, що забезпечує створення підвищеної вологості повітря біля бруньок і покращує умови для їхнього набрякання і розпукування.

Відрощування проводиться до розпукування бруньок. Тривалість відрощування залежить від часу зрізу гілок і температури в помешканні. Тому якщо відрощування проводиться  у грудні або на початку січня, або при низьких температурах, тривалість його подовжується. У випадку, якщо на гілках протягом 20-25 днів не буде відзначено не тільки розпукування, але і набрякання бруньок, відрощування припиняється.

Після припинення відрощування на всіх гілках даної породи підраховують окремо кількість бруньок, що розпустилися, виявилися пошкодженими, та  їх загальну кількість. Для видів, у яких легко відрізнити квіткові бруньки від листових (яблуня, груша), підрахунок ведеться окремо для квіткових і листових бруньок. Крім того, визначається ступінь пошкодження деревини окремо однорічних і дворічних гілок.

Для визначення ступеня пошкодження бруньок їх розрізають гострим ножем або лезом уздовж на дві рівні частини. Зрізи переглядають у лупу. Буре або ясно-жовте забарвлення внутрішніх частин бруньок указує на їх пошкодження.

Визначення пошкодження деревини проводиться шляхом подовжнього розтину гілок до їх середини. Пошкоджена деревина має потемніння різноманітної інтенсивності і різноманітних відтінків - від ясно-жовтого до темно-бурого. Відзначаються також цілком засохлі гілки.

У винограду з кожного закріпленого для спостережень куща необхідно зрізати по одному пагону. При цьому основну увагу треба приділяти визначенню зони самого інтенсивного пошкодження по довжині пагонів.

Всі зрізані пагони винограду спочатку обробляють так само, як і гілки плодових культур. Після витягання лозин винограду з целофанових пакетів їх нарізають ярусами (знизу нагору) на обрізки довжиною 30-40 см і поміщають у посудини так, щоб у кожній посудині були частини пагону того самого ярусу. У районах із слабким розвитком кущів лозини можна ставити на відрощування без розрізування на частині. Пошкодження визначаються за такими ознаками:

- при поперечному і подовжньому розрізах очевидно, що зелені частини центральної бруньки побуріли. У цьому випадку пошкодження часткове і можливий розвиток другоярусних бруньок. Якщо буре забарвлення на розрізах охоплює і підстильний прошарок (подушку бруньки), то її можна вважати мертвою;

- на подовжньому і поперечному розрізах пагону значні темні плями або смуги в корі і деревині. При слабкому пошкодженні помітне лише  пожовтіння прошарку  вторинної кори;

- на зрізах старої деревини при частковому пошкодженні спостерігаються також значні темно-коричневі плями і смуги (при повній загибелі вся деревина приймає коричневе забарвлення). Крім того, на зрізах старої деревини можуть з’являтися тріщини.

Ступінь пошкодження визначається по кількості загиблих бруньок у відсотках від їх загальної  кількості.

Результати відрощування гілок плодових культур і лозин винограду записують у книжку КСГ-2.

Оцінка стану озимих зернових культур методом біологічного контролю

Для більш швидкої та точної оцінки стану озимих культур взимку  можна використовувати метод біологічного контролю – по кольору листя і стану конуса наростання.

Для аналізу відбирають по 10 рослин з чотирьох частин ділянки. Відбір зразків проводять так, як це рекомендується при відрощуванні проб у воді. Після відтавання грунту і промивання водою кімнатної температури рослини у залежності від кольору листя сортують на групи згідно з такою п’ятибальною шкалою: зелений – 5, жовто-зелений – 4, жовтий – 3, бурий – 2, чорно-бурий –1.

Відсортовані за кольором листя рослини використовують для визначення стану конусу наростання. Для розглядання його рослини препарують, тобто на відстані 2 см від вузла кущіння відрізають корені, а у пагонів послідовно голкою знімають верхнє листя.

Голкою обережно видаляють недорозвинені листочки, які  покривають конус наростання. Конус наростання розглядають у лупу. У живих рослин від блідо-зелений чи майже білий. Тургор всіх тканин добрий. У рослин, які загинули від низьких температур, конус наростання характеризується повною втратою тургору. Клітини його мутні, з’являється жовто-буре і навіть коричнево-чорне забарвлення (таблиця 9.1).

Дані спостережень та оцінки стану озимих методом біологічного контролю записують у таблицю книжки КСГ-2. Вказують кількість рослин та  оцінку їх стану  по кольору листя та по стану конусу наростання (загальна сума повинна дорівнювати 40). Також вказують кількість рослин з відповідною оцінкою стану, яка виражається у відсотках від загальної кількості рослин  (загальна сума повинна дорівнювати 100 %). Потім розраховують середньозважені оцінки стану рослин за формулами:

Q1= 5N1+4N2+3N3+2N4+N5/100

Q2= 5n1+3n2+n3/100

де:

Q1   і Q – середньозважені оцінки стану рослин по кольору листя та стану конусу наростання відповідно, бал;

  N1 ... N 5 – кількість рослин кожної градації оцінки їх стану по кольору листя, %;   

n1 ...  n3  – кількість рослин кожної градації оцінки їх стану по стану конусу наростання, %.

Таблиця 1 – Оцінка стану рослин озимих культур по стану їх конусу наростання

Стан конуса наростання Оцінка, бал

Живий, тургор ний, блідо-зелений

5
Пошкоджений слабо, тургор ний, білий, мутний 3
Мертвий, бурий, плюсклий 1

Приклад:

З 40 рослин озимої пшениці зелене забарвлення листя мали 60 %, жовто-зелене 30%, та жовте  10% рослин. По стану конусу наростання 50 %  рослин мали оцінку 5 балів, 35%  - 3 бали та 15% – 1 бал. Середньозважені оцінки стану пшениці по кольору листя та по стану конусу наростання відповідно складатимуть:

Q1= 5*60+4*30+3*10/100=450/100=4,5 балів

Q2= 5*50+3*35+1*15/100=370/100=3,7 балів

 

Визначення життєздатності гілок плодових культур і пагонів винограду взимку

Взимку визначення життєздатності плодових культур і винограду  проводять за допомогою відрощування їх гілок. Проби гілок на відрощування беруться через п'ять - сім днів  після сильних морозів: -25, -30оС у центральних і північних районах і -18, -25оС у південних районах. Якщо різкому зниженню температури передувала відлига, то проби гілок на відрощування слід брати після більш слабких морозів: -20, -25оС у центральних і північних районах і -15, -20оС у південних. Якщо взимку спостерігаються декілька хвиль холоду, то гілки варто брати на відрощування після кожної хвилі холоду. У першій половині березня відрощування гілок проводиться у всіх районах.

При визначенні життєздатності гілок плодових культур вибираються основні породи, з яких зрізають (гострим ножем) по 2 - 4 гілочки довжиною приблизно 30-40 см з однолітньою і дволітньою деревиною. Кінці зрізів необхідно відразу ж замазати стеарином або пластиліном, щоб у клітини провідних тканин не проникнуло повітря.

Гілки укладають у целофанові пакети для попередження пересихання провідних тканин і вносять у  приміщення, що не опалюється (температура 2-5оС)  для поступового їх відтавання.  Через 12 годин гілки переносять у тепле помешкання, де їх виймають із целофанових пакетів і складають у посудину з водою для відрощування. При цьому під водою кінець кожної гілки обрізають гострим ножем або лезом на 3-4 см. У цій посудині воду слід змінювати один раз на тиждень. Одночасно зі зміною води  підрізають кінчики гілок. Рівень води у посудині повинен залишатися однаковим.

Під час відрощування гілки слід зверху прикрити целофановим пакетом, що забезпечує створення підвищеної вологості повітря біля бруньок і покращує умови для їхнього набрякання і розпукування.

Відрощування проводиться до розпукування бруньок. Тривалість відрощування залежить від часу зрізу гілок і температури в помешканні. Тому якщо відрощування проводиться  у грудні або на початку січня, або при низьких температурах, тривалість його подовжується. У випадку, якщо на гілках протягом 20-25 днів не буде відзначено не тільки розпукування, але і набрякання бруньок, відрощування припиняється.

Після припинення відрощування на всіх гілках даної породи підраховують окремо кількість бруньок, що розпустилися, виявилися пошкодженими, та  їх загальну кількість. Для видів, у яких легко відрізнити квіткові бруньки від листових (яблуня, груша), підрахунок ведеться окремо для квіткових і листових бруньок. Крім того, визначається ступінь пошкодження деревини окремо однорічних і дворічних гілок.

Для визначення ступеня пошкодження бруньок їх розрізають гострим ножем або лезом уздовж на дві рівні частини. Зрізи переглядають у лупу. Буре або ясно-жовте забарвлення внутрішніх частин бруньок указує на їх пошкодження.

Визначення пошкодження деревини проводиться шляхом подовжнього розтину гілок до їх середини. Пошкоджена деревина має потемніння різноманітної інтенсивності і різноманітних відтінків - від ясно-жовтого до темно-бурого. Відзначаються також цілком засохлі гілки.

У винограду з кожного закріпленого для спостережень куща необхідно зрізати по одному пагону. При цьому основну увагу треба приділяти визначенню зони самого інтенсивного пошкодження по довжині пагонів.

Всі зрізані пагони винограду спочатку обробляють так само, як і гілки плодових культур. Після витягання лозин винограду з целофанових пакетів їх нарізають ярусами (знизу нагору) на обрізки довжиною 30-40 см і поміщають у посудини так, щоб у кожній посудині були частини пагону того самого ярусу. У районах із слабким розвитком кущів лозини можна ставити на відрощування без розрізування на частині. Пошкодження визначаються за такими ознаками:

- при поперечному і подовжньому розрізах очевидно, що зелені частини центральної бруньки побуріли. У цьому випадку пошкодження часткове і можливий розвиток другоярусних бруньок. Якщо буре забарвлення на розрізах охоплює і підстильний прошарок (подушку бруньки), то її можна вважати мертвою;

- на подовжньому і поперечному розрізах пагону значні темні плями або смуги в корі і деревині. При слабкому пошкодженні помітне лише  пожовтіння прошарку  вторинної кори;

- на зрізах старої деревини при частковому пошкодженні спостерігаються також значні темно-коричневі плями і смуги (при повній загибелі вся деревина приймає коричневе забарвлення). Крім того, на зрізах старої деревини можуть з’являтися тріщини.

Ступінь пошкодження визначається по кількості загиблих бруньок у відсотках від їх загальної  кількості.

Результати відрощування гілок плодових культур і лозин винограду записують у книжку КСГ-2.



Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru