Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 5

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Выращивание арбузов ...
Ленточная пила по де...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 4) Бур'яни та заходи бородьби з ними. » Боротьба бур'янами.
Боротьба бур'янами.

 Класифікація заходів боротьби з бур'янами

Заходи боротьби з бур'янами — це складна система, завданням якої є за­побігання занесенню бур'янів на поля, знищення вегетуючих бур'янів, очи­щення ґрунту від їх насіння і органів вегетативного розмноження. При цьо­му не слід обмежуватись одним, хоч і ефективним заходом. Розрізняють запобіжні і винищувальні заходи боротьби з бур'янами.

Запобіжні заходи

Запобіжні, або профілактичні, захо­ди спрямовані на те, щоб запобігти занесенню і поширенню бур'янів на поля або зменшити кількість їх орга­нів розмноження (насіння, кореневищ, кореневих паростків тощо). Це — очищення насіннєвого матеріалу сільськогосподарських культур від насіння бур’янів; запобігання занесенню насіння бур’янів на поля з гноєм і поливною водою; знищення бур’янів на необроблюваних землях; своєчасне збирання врожаю і вивезення його з поля; оптимальні строки і способи сівби та дещо підвищені норми висіву культурних рослин; запровадження науково обґрунтованих сівозмін; карантинні заходи.

Очищення насіннєвого матеріалу від насіння бур'­янів проводять на спеціальних зерно­очисних машинах. При цьому беруть до уваги фізичні властивості насіння культурних рослин і бур'янів: парус­ність, розміри (довжину, ширину, тов­щину), питому масу, форму і особли­вості поверхні, наявність придатків. Найбільше уваги слід приділяти очи­щенню зерна від специфічних важковідокремлюваних бур'янів (напри­клад, ячменю від редьки дикої, лю­церни і конюшини — від повитиці, про­са—від мишію і плоскухи тощо). 

Відокремлене при очищенні насіння бур'янів знищується, а зернові відходи згодовують тваринам в розмеленому вигляді.

Запобіжні заходи, спрямовані щодо занесення насіння бур'янів на поля з гноєм. Насіння і плоди бур’янів не повністю втрачають життєздатності при згодовуванні тваринам. Це і визначає їх накопичення в пометі та гної. Життєздатність насіння і плодів бур’янів у гної можна істотно знизити дотриманням певного режиму його зберігання. Спочатку гній складають у місцях зберігання пухкими шарами. Через півтора–два тижні температура його підвищується до 65 – 70°С. Потім гній ущільнюють, витримують 5 – 6 міс і використовують у напівперепрілому стані після повної або майже повної загибелі насіння бур’янів. Рідкий і напіврідкий гній містить значно менше насіння бур'янів, ніж підстилковий. Але для очищення від насіння і гельмінтів його витримують у відкритих заглиблених сховищах близько півроку.

Слід проводити також очищення поливної води від насіння бур’янів при зрошенні. Для запобігання потраплянню насіння у поливну воду береги каналів систематично обкошують до цвітіння бур’янів або знищують останні гербіцидами. Насіння, яке попало у поливну воду, вловлюється у відстійниках, обладнаних густими металевими сітками. Такі самі сітки ставлять на забірних рукавах дощувальних установок. Слід зазначити, що засміченості поливної води насінням бур’янів легше запобігти, ніж потім очищати її від них.

Знищення бур'янів на необроблюва­них землях проводиться методом підкошення їх до цвітіння. Дороги, крім того, слід час від часу неглибоко переорювати. В яругах, балках, по берегах водойм доцільно висівати сумішки бобових і злакових багаторічних трав. Через 1—2 роки вони створюють щільний трав'яний покрив, який зменшує забур'яненість цих земель і дає при скошуванні до­датковий урожай грубих кормів.

Своєчасна сівба, способи сівби і нор­ми висіву. Так, сівба в оптимальні строки районованими сортами та гібридами забезпечує появу дружних сходів культур, чим створюються несприятливі умови для бур’янів. Запіз нення із сівбою погіршує розвиток культурних рослин, що зумовлює кращий ріст і розмноження бур’янів.

Дуже важливий і вибір способу сів­би культури. При суцільній сівбі на­сіння культури більш рівномірно роз­міщується на площі, бур'яни пригнічуються. На широкорядних посівах створюються кращі умови для бур'я­нів, але ефективніше, ніж при суціль­ному способі сівби, вони знищуються під час догляду за посівами.

Норму висіву на більш забур'яне­них полях при суцільному посіві сіль­ськогосподарської культури доцільно збільшити на 10—15%.

Своєчасне збирання врожаю і виве­зення його з поля також запобігає за­сміченню полів. При запізненні із зби­ранням достигле насіння бур'янів об­сипається і поповнює його запаси в ґрунті. Якщо збирання врожаю почати дещо раніше роздільним способом, то недостигле насіння багатьох видів бур'янів потрапляє в зерно і потім ви­даляється при очищенні.

На забур'янених полях необхідно збирати зернові хліба на низькому зрізі (10—12см), бо в стерні можуть залишитися непідрізані низькорослі бур'яни і закінчити свій розвиток. Комбайни при цьому необхідно обладнувати зерновловлювачами.

Додержання чергування культур у сівозмінах створює несприятливі умо­ви для проростання бур'янів певних біологічних груп, пристосованих до окремої культури або групи культур. Наприклад, у повторних посівах ози­мих складаються сприятливі умови для розвитку зимуючих і озимих бур'­янів (грицики, підмаренник чіпкий, кучерявець Софії, мак польовий то­що), які сходять восени і продовжу­ють розвиватися навесні і влітку. Якщо після перших озимих вирощують­ся ярі культури, то ці бур'яни будуть знищені передпосівним обробітком.

При своєчасному збиранні, напри­клад, кормових культур (озимого ріпака, озимого жита, пшениці тощо) багато бур'янів не встигають репродукувати насіння, що запобігає засмічу­ванню ґрунту.

Забур'яненість полів значно зменшується при введенні в сі­возміну просапних культур (за умови ретельного догляду за ними). Посіви культур у сівозміні не засмічуються такими шкідливими бур'янами, як во­вчок соняшниковий та іншими, насін­ня яких довго зберігає життєздатність у ґрунті.

Карантинні заходи спрямовані на запобігання занесенню на поля особливо шкідливих, відсутніх або обмежено поширених на конкретній території бур’янів, які включені в перелік карантинних об’єктів, із-за кордону (зовнішній карантин) або в межах країни з одного регіону в інший (внутрішній карантин). Кількість бур’янів, внесених до списку карантинних, не постійна.

До групи бур'янів зовнішнього ка­рантину належать амброзія приморська (Ambrosia maritima L.), бузинник пазушний (Iva axillaris Pursh.), пас­лін королівський (Solanum elaegni-folium Cav.), соняшник однорічний (Helianthus annus L.), всі види стриги (Striga sp. sp.).

До групи бур'янів внутрішнього ка­рантину на Україні належать амброзія полинолиста (Ambrosia artemisii folia L.), гірчак степовий звичайний (Acroptilon repens L.), повитиці (Cus-cuta sp.), паслін дзьобастий (Solanum rostratum), ценхрус малоквітковий (Cenchrus pauciflorus Benth.).

Для профілактики карантинних бур'янів потрібно систематично оглядати сільськогосподарські угіддя, скрізь знищувати карантинні рослини до цвітіння. Суворо заборонено використовува­ти посівний матеріал, а також перево­зити зернову продукцію, засмічену на­сінням карантинних рослин. Зернові відходи, засмічені насінням карантин­них бур'янів, перед згодовуванням тваринам слід ретельно розмелювати, грубі (полову, солому) — запарюва­ти, а непридатні для сільськогоспо­дарського використання — спалювати. Машини і знаряддя, які працювали на полях, засмічених карантинними бур'янами, треба негайно і ретельно почистити. Після знищення карантин­них бур'янів за полем протягом 2— З років систематично наглядають, щоб впевнитися, що бур'яни знищено по­вністю.

Винищувальні заходи

Ці заходи боротьби з бур’янами спрямовані на знищення вегетуючих і проростаючих бур’янів на сільськогосподарських угіддях та на очищення ґрунту від насіння бур’янів і органів вегетативного розмноження.

За механізмом дії на рослини винищувальні заходи поділяють на фізичні, механічні, хімічні, біологічні та комплексні.

Фізичні заходи боротьби полягають в тому, що бур’яни, їх насіння і органи вегетативного розмноження знищують, створюючи несприятливі для них умови зовнішнього середовища, яких досягають за допомогою стерилізації ґрунту парою чи електрообігрівом (часто в умовах тепличного господарства), затопленням в чеках (наприклад, при вирощуванні рису), відкритим полум’ям (культиваторами-вогнеметами), осушенням території, вкриванням ґрунту інертними мульчуючими матеріалами (солома, тирса, торф, чорна поліетиленова плівка тощо) і, нарешті, за допомогою електромагнітного поля надвисокої частоти, яке різко підвищує температуру рослинного об’єкта і спричинює його загибель.

При застосуванні механічних захо­дів боротьби вирішальна роль нале­жить системі обробітку ґрунту в поєд­нанні з сівозмінами. Під час обробітку ґрунту, крім знищення бур'янів, ви­конується також багато інших завдань (регулювання водного, повітряного, поживного режимів тощо).

Від насіння бур'янів грунт можна очищати двома способами: методом провока­ції і заорюванням насіння на значну глибину.

Суть першого методу полягає в тому, що для проростання насіння бур’янів, яке міститься у верхньому шарі ґрунту, створюються сприятливі умови, а знищення проростків здійснюють наступними обробітками.

Велике значення має зяблевий обробіток ґрунту. При лущенні поля знищуються бур'яни, які не закінчили вегетацію, провокується проростання насіння бур'янів у ґрунті, виснажуються орга­ни вегетативного розмноження бур'я­нів, які знищуються наступними культиваціями або оранкою.

Передпосівний обробіток ґрунту спрямований на провокацію сходів і виснаження кореневої системи багато­річних бур'янів у весняний період.

Під ранні ярі культури (віковівсяну сумішку, ячмінь, овес, горох та ін.) передпосівний обробіток починають з боронування або вирівнювання поверхні ґрунту шлейф-боронами або вирівнювачами. Перед сівбою поле об­робляють культиваторами з підрізувальними робочими органами в агрегаті із зубовими боронами.

Можливостей для знищення бур'я­нів значно більше при застосуванні системи передпосівного обробітку під пізні ярі культури, під які проводять кілька обробітків культиваторами на різну глибину. Прискорити появу сходів бур'янів можна за допомогою ущільнення ґрунту котками після куль­тивації.

Знищення бур'янів паровим обробіт­ком ґрунту. При різноглибинному об­робітку чистого пару у весняно-літ­ній період створюються сприятливі водно-повітряний і тепловий режими, що сприяє проростанню насіння бур'­янів. Культивації частіше слід робити в пер­шій половині літа, коли бур'яни про­ростають інтенсивніше і менше вису­шується грунт. У другій половині літа культивації можна замінити хімічним прополюванням.

Знищення бур'янів у посівах. У ком­плексі агротехнічних заходів боротьби з бур'янами в посівах сільськогоспо­дарських культур важливе місце від­водиться боронуванню, розпушуванню міжрядь просапних культур, підгор­танню тощо. Боронування проводять до і після з'явлення сходів культурних рослин. Міжрядні обробітки проводять у по­сівах просапних (соняшнику, кукуруд­зи, буряків, овочевих) і зернових куль­тур (проса, гречки тощо), висіяних з широкими міжряддями. При міжряд­них обробітках знищуються не тільки малорічні, а й багаторічні бур'яни. У посівах кукурудзи, картоплі, соняш­нику, частково і цукрових буряках у певні фази їх розвитку бур'яни приси­паються в рядках при підгортанні культур і гинуть під шаром ґрунту.

При другому методі очищення насіння бур’янів або зовсім не проростає, або проростки з нього гинуть, не досягаючи поверхні ґрунту в зв’язку з обмеженими запасами поживних речовин в ендоспермі. Завдяки цьому методу частина насіння втрачає життєздатність, а частину живого насіння можна вигорнути у верхній шар ґрунту в період, зручний для його провокації до проростання та знищення.

Механічними заходами знищують і багаторічні бур’яни. Для цього розроблено цілу низку методів: механічне вичісування, удушення, висушування, виморожування, виснаження тощо.

Метод вичісування застосовують для бур’янів, які мають міцне на розрив кореневище, розміщене у верхній частині орного шару ґрунту. За такого способу кореневища витягають з ґрунту пружинними культиваторами на край поля і спалюють. Недоліком цього методу є те, що частина кореневищ залишається в розпушеному ґрунті, розтягується по полю культиваторами, швидко відростає і добре розмножується. Тому значного поширення у виробництві цей метод не знайшов.

Більш надійним у боротьбі з кореневищними бур’янами, зокрема з пирієм, є метод удушення. Він полягає в тому, що під час перехресного обробітку поля важкими дисковими боронами з добре загостреними робочими органами кореневища розрізаються на невеличкі частинки. При відростанні з них «шилець» дискування повторюють. Після повторної появи сходів пирію у вигляді «шилець» їх глибоко заорюють плугами, на яких передплужники встановлені нижче глибини дискування. Якщо на загорненій глибоко у ґрунт частині кореневища з’являється другий проросток, то він також гине, не досягнувши поверхні ґрунту.

Метод висушування (перегару) застосовують у південних районах України. У системі парового або раннього зяблевого обробітку кореневища бур’янів виорюються у верхній шар ґрунту, де вони протягом 25 – 30 днів висихають. За спекотної і сухої погоди за допомогою цього методу можна майже повністю звільнитися від кореневищ свинорию пальчастого. Однак в разі дощів цей метод не дає бажаних результатів.

Метод виморожування — подібний за технологією до попереднього, але кореневища гинуть у верхньому шарі від низьких температур у зимовий період.

Метод виснаження застосовують проти коренепаросткових бур’янів (осот рожевий і жовтий, березка польо­ва та інших) коренева система яких містить значну кількість запасних поживних речовин. Пошкодження, які наносять­ся їй під час обробітку, стимулюють пробудження великої кількості нових придаткових бруньок, які проростаю­чи, виснажують бур'яни. Цей процес значно прискорюється при систематич­ному підрізуванні пагонів і фотосин­тетичного апарату (розеток) бур'янів у фазі 3—4 листків і посилюється при збільшенні глибини підрізування па­ростків, що з'явилися, та подовженні післязбирального періоду, під час якого можна виконати пошаровий зябле­вий обробіток. Чим довші відрізки ко­ренів і паростків, тим більше пластич­них речовин відчужується з ними.

Відрізки коренів, відокремлені від основної рослини, починають рости за рахунок запасних пластичних речовин. При з'явленні розеток цих бур'янів по­ле обробляють культиваторами або орють. Після пізньої оранки відрізки підземних органів коренепаросткових бур'янів, вигорнуті на поверхню грун­ту, гинуть в зимовий період при тем­пературі мінус 8—10°С.

Хімічні заходи

За допомогою механічних заходів не завжди можна знищити бур'яни, наприклад, на суцільних посівах, в рядках або гніздах просапних куль­тур. Тому для знищення багатьох бур'янів використовують додатково і високоефективні хімічні речовини, які нази­ваються гербіцидами (від лат. herba — трава, caedere — убивати).

Класифікація гербіцидів

Для систематизації та зручності вико­ристання розроблена класифікація гербіцидів, яка об'єднує їх у групи за різними ознаками. Залежно від основної практичної мети гербіциди групують за хімічною структурою, характером дії на рослини, способом застосування, ступенем небезпеки для людини і теплокровних тварин, здатністю забруднювати навколишнє середовище.

Гербіциди — це органічні і неорганічні хімічні сполуки різних класів. Неорганічні гербіциди використовують переважно для суцільного знищення бур’янів, а органічні — для вибіркового при застосуванні в рекомендованих дозах.

За принципом дії на рослини гербі­циди умовно поділяються на дві гру­пи: суцільної дії (загальновинищувальні) та вибіркової (селективної) дії.

1. Гербіциди   суцільної   дії  знищують культурні рослини і бур'яни, їх доціль­но використовувати на дуже забур'яне­них необроблюваних землях, на чис­тих парах і після збирання пароза-ймальних культур,у системі зяблевого обробітку з урахуванням тривалості післядії, а в деяких випадках — у са­дах, на виноградниках.

2. Гербіциди вибіркової дії, що уражають бур’яни і не уражають культурних рослин. До них належать більшість препаратів, що використовують на посівах сільськогосподарських культур.

За характером дії на рослини гербіциди поділяють на три групи:

1. Системні, що спричинюють порушення росту і поділу клітин, розростання тканини, деформацію стебел і листків.

2. Системні, які впливають на процеси фотосинтезу та інші життєво важливі процеси. В уражених рослинах змінюється забарвлення листя, воно поступово в’яне і відмирає.

3. Гербіциди контактної дії пошкод­жують тільки ті органи або тканини рослин, на які вони потрапляють під час обприскування. Оскільки вони не переміщуються по судинно-провідній системі, органи, на які гербіциди не попали, не пошкоджуються.

За місцем дії на органи рослин гербіциди поділяють на чотири групи:

1. Листкової дії — впливають переважно у місці контакту гербіциду, нанесеного на рослину.

2. Системної дії — пересуваються по рослині після нанесення на листя, діючи на всі рослинні тканини.

3. Ґрунтові гербіциди — пересуваються після поглинання корінням у надземні органи і уражують всі частини рослини.

4. Гербіциди, які уражують рослину при нанесенні на листя і при внесенні в ґрунт.

За відношенням до ботанічних кла­сів рослин органічні гербіциди поді­ляються на протидводольні і протизлакові:

Протидводольні гербіциди пошкод­жують лише рослини з класу дводоль­них, не пошкоджуючи однодольних рослин, що зумовлено морфологічни­ми особливостями останніх.

Протизлакові гербіциди при внесен­ні в оптимальних дозах не пошкоджу­ють дводольних рослин. Вони застосо­вуються в основному для знищення злакових бур'янів у посівах широко­листяних культур (цукрових буряків, соняшнику тощо).

Способи та строки внесення гербіцидів

Для обробки ґрунту чи посівів гербіцидами застосовують такі способи внесення:

  • суцільний, коли препаратом обробляється вся площа;
  • стрічковий, коли гербіциди вносять у захисну зону рядка водночас із сівбою або по сходах просапних культур;
  • спрямований, коли гербіциди наносяться на бур’яни, які перебувають під покривом культурних рослин. Верхня частина останніх захищається від згубної дії гербіциду екраном із щільного матеріалу;
  • місцевий, коли гербіциди наносяться на куртини найбільш злісних бур’янів.

Застосування стрічкового чи спрямованого способів істотно зменшує витрату гербіцидів на одиницю площі без зниження його технічної ефективності.

Якщо гербіциди застосовують на посівах, то це потрібно робити лише у фазу розвитку культури, за якої вона найбільш стійка, а бур’яни — найбільш чутливі до препарату.

Під час застосування гербіцидів слід дотримуватися рекомендованих доз витрат за діючою речовиною.

Строки внесення гербіциду визначають фазою розвитку культурної рослини, видовим складом бур’янів, формою препарату і умовами зовнішнього середовища. Залежно від умов гербіциди застосовують у такі строки:

  • післязбиральний весняно-літній період — особливо для боротьби з багаторічними бур’янами. Тут важливо вносити такі препарати, які б негативно не впливали на наступні культури;
  • пізньоосінній період — по вирівняній ріллі, щоб досягти ефективної дії важкорозчинних у воді і малорухомих ґрунтових препаратів навесні наступного року і послабити їх післядію в сівозміні;
  • передпосівний період — навесні перед вирівнюванням ґрунту боронами чи під передпосівну культивацію. У цьому разі застосовуються ґрунтові гербіциди для боротьби з бур’янами, які сходять з насіння;
  • припосівне внесення, коли, як правило, застосовуються ґрунтові гербіциди водночас із сівбою ярих просапних культур;
  • післяпосівне внесення — відразу після сівби з негайним загортанням гербіциду у ґрунт боронами;
  • досходовий період, коли гербіциди вносять за 2 – 4 дні до сходів ярих культур і загортають їх боронами. У зволожених районах можна обійтись і без боронування;
  • післясходовий період, коли гербіциди вносять на початку вегетації культури і в разі масової появи сходів бур’янів.

Біологічні заходи боротьби

Біологічні заходи ґрунтуються на використанні різних живих організмів або продуктів їх життєдіяльності для знищення або зниження чисельності окремих видів бур’янів. Ними можуть бути бактерії, віруси, гриби, комахи, кліщі, нематоди тощо. Найчастіше в практичному землеробстві використовують комах і гриби, для яких бур’яни є джерелом поживи. Це стосується і заглушення бур'янів культурними рослинами.

Метод цей екологічно чистий, перспективний і його можна використовувати там, де інші методи бороть­би з бур'янами непридатні (на луках, пасовищах, посівах овочевих культур тощо).

Залежно від специфічності і спря­мованості біологічну боротьбу з бур'я­нами можна розглядати в таких аспектах:

1. Використання комах, нематод та інших організмів, які живляться рослинами-бур'янами. Характерною особ­ливістю їх є вузька спеціалізація до окремих рослин. Використання цих організмів має значення для боротьби з дуже злісними бур'янами, які важко знищуються агротехнічними чи хіміч­ними способами (амброзія полинолис­та, вовчок, гірчак повзучий, осот польовий, повитиця тощо).

2. Використання фітопатогенних мікроорганізмів та вірусів, які спричинюють захворювання окремих бур’янів. Це, насамперед, гриби. Так, гриб пукцинія уражує осот рожевий, гірчакова іржа — гірчак степовий повзучий — один з найшкідливіших багаторічних бур’янів Степу. Гриб фузаріум вовчковий, внесений у ґрунт при сівбі тютюну і махорки, уражує вовчок ще в стадії проростків. Досить ефективно діє цей гриб на посівах баштанних культур. У боротьбі з повитицями застосовують гриб альтернарія. У природних фітоценозах часто спо­стерігається ураження листя пирію і стоколосу — іржею, суцвіття вівсюга, мишію — сажкою. Більшість видів гриба — вузько специфічні і безпечні для культурних рослин.

3.  Використання біогенних препара­тів— продуктів біосинтезу мікроорга­нізмів, які токсично діють на окремі бур'яни.

Можливості біологічного методу по­ки що обмежені. Це пов'язано з тим, що не завжди вдається підібрати такі види організмів, які, стримуючи ріст і розвиток бур'янів, не шкодили б культурним рослинам. До недоліків методу належить і дуже вузький спектр дії цих організмів (у посівах, як правило, росте не один вид бур'я­нів), труднощі в доборі монофагів, практична неможливість керувати ді­яльністю біологічних заходів, уразливість бур'янів.

4. Використання для боротьби з не­бажаною водяною рослинністю деяких видів риб і птиці. Так, у боротьбі з дуже шкідливими бур’янами (бульбокомиш морський, очерет, рогіз) у водному середовищі використовують таких риб як амур білий та товстолобик, яких розводять у магістральних каналах, а іноді і рисових чеках. Зернівки проса рисового в чеках протягом осінньо-зимового періоду поїдають качки-крякви.

Фітоценотичні заходи

Використання в   сівозміні   куль­тур,   здатних    пригнічувати    бур'яни. За здатністю  пригнічувати  бур'яни культури  умовно   поділяють   на   такі групи:

1)   висококонкурентоздатні — озиме жито, озима пшениця, озимий ячмінь, озимий ріпак, коноплі, злаково-бобові сумішки на зелений корм;

2)   середньоконкурентоздатні — го­рох, люпин, гречка, овес, ячмінь, яра пшениця, тютюн, кормова капуста, со­няшник;

3)   слабоконкурентоздатні  —  куку­рудза, картопля, просо, сорго, цукрові буряки, льон, овочеві культури.

Комплексні заходи

Доведено, що кожен із наведених вище заходів не може дати ефективного очищення грунту від насіння та рештків рослин  Тому ці заходи поєднують і вони дістали назву , як комплексні.

Головними складовими комплексних заходів боротьби з бур’янами залишаються обробіток ґрунту та сівозміни, тобто механічне та фітоценотичне знищення бур’янів.

У комплексі з ними застосовуються і всі інші заходи.

Поєднання хімічних і механічних заходів. Комплексне застосування цих методів посилює дію кожного з них і дає можливість ефективно боротися з багатьма бур'янами. Хімічні методи боротьби з бур'яна­ми не тільки посилюють механічні, а й зменшують негативний вплив останніх на водний режим грунту і його струк­туру. Якщо частину обробітків грунту в чистому пару, спрямованих на бо­ротьбу з бур'янами, замінити хімічним прополюванням, то це запобігатиме надмірним втратам вологи і зменшуватиме розпилювання грунту, що має велике значення у районах поширення вітрової ерозії.

У практиці часто поєднують механічні і біологічні  заходи. За такого поєднання бур’яни активно знищуються або дуже послаблюються механічними заходами боротьби (оранкою, глибоким безполицевим розпушуванням чи поверхневим обробітком ґрунту), а створені таким чином належні умови для росту і розвитку дають змогу культурним рослинам успішно конкурувати з бур’янами, заглушуючи їх добре розвиненою надземною частиною.

Поєднання хімічних, механічних і біологічних методів дає можливість боротися з бур'янами протягом веге­таційного періоду, що й визначає його високу ефективність.

Отже, запровадження інтегрованої системи боротьби з бур'янами, засно­ваної на раціональному використанні відомих методів захисту посівів,— ре­альний захід зменшення засміченості і підвищення культури землеробства.

Особливості боротьби з бур’янами в умовах зрошення

 З бур’янами складніше боротись в умовах зрошення, ніж при богарному землеробстві, оскільки кращий водний режим ґрунту сприяє тут дружнішому проростанню насіння бур’янів, посилює регенераційну здатність багаторічників, підвищує кущистість злаків та приживлення підрізаних бур’янів, прискорює їх ріст, сприяє утворенню великої кількості насіння.

В умовах зрошення, де відсутні чисті пари, основні заходи боротьби з бур’янами проводять в передпосівний і вегетаційний періоди та на час зяблевого обробітку ґрунту.

При зрошенні в посівах сільськогосподарських культур переважають пристосовані до перезволоження бур’яни, до яких серед малорічних належать просянки, щириці звичайна, біла та лободовидна, мишії сизий, зелений і жовтуватий, лобода біла, вівсюг, нетреба звичайна, паслін тощо, а серед багаторічних — осот рожевий, молокан татарський, березка, гірчак степовий звичайний тощо. При затопленні товстим шаром води в рисових чеках переважають просо куряче, рисове і крупноплідне та специфічні для чеків бур’яни — бульбокомиш, очерет, рогіз, частуха, ряска. У воді чеків розвивається також значна кількість водоростей. Усе це потребує більш цілеспрямованих дій у боротьбі з бур’янами на зрошуваних землях із використанням специфічних заходів.

Запобіжні заходи боротьби з бур’янами в умовах зрошення: знищення їх по берегах каналів, очищення поливної води від насіння бур’янів, очищення каналів від мулу, в якому накопичується значна кількість насіння і органів вегетативного розмноження бур’янів. Береги і дамби засівають багаторічними травами, які пригнічують бур’яни, або обсаджують їх деревними породами, що ефективно захищають ці гідроспоруди від заселення бур’янами.

По берегах тимчасових зрошувачів бур’яни до їх цвітіння систематично підкошують роторними косарками. Досить ефективним запобіжним заходом у боротьбі проти засмічення берегів каналів є застосування гербіцидів, якими обприскуються бур’яни до початку їх активного росту восени або рано навесні.

Трудомістким, але необхідним заходом запобігання засміченню зрошуваних полів є видалення бур’янів із каналів, для чого застосовують цепові волоки, граблі, екскаватори, рамні різаки, самохідні плавучі косарки, землечерпалки тощо. При зрошенні насіння бур’янів швидко поширюється по полю з поливною водою. Для її очищення застосовують заплави, щити, відстійники, за допомогою яких за межі розподільних каналів відводиться близько 90 % плаваючого у воді насіння бур’янів. При застосуванні дощувальних установок насіння та органи вегетативного розмноження бур’янів затримуються сітками та перемичками, якими обладнані водозабірні пристрої.

Винищувальні заходи боротьби з бур’янами на зрошуваних землях — це система, в якій поєднуються поливи із застосуванням механічних, хімічних і біологічних методів знищення бур’янів.

 Найефективніше боротьба з бур’янами здійснюється в системі зяблевого обробітку ґрунту та догляду за посівами. Якщо поле засмічене переважно малорічними бур’янами, то система заходів має бути спрямована на провокацію сходів насіння з наступним знищенням проростків, а також на знищення вегетуючих бур’янів до їх обсіменіння.

Для дружного проростання насіння зяблевий обробіток поєднують із провокаційними або вологозарядковими поливами. Ці поливи проводять до оранки, що провокує бур’яни до проростання і поліпшує якість обробітку, а також після оранки, щоб спровокувати до проростання вивернуте у верхні шари ґрунту насіння бур’янів, проростки якого будуть знищені восени цього або навесні наступного року.  Дуже зважено слід організовувати боротьбу при засміченості полів багаторічними бур’янами. Спочатку доцільно провести зяблеву оранку. У суху погоду на грудкуватій ріллі коренепаросткові бур’яни дуже послаблюються, а більшість кореневищних бур’янів гине (метод висушування). Вологозарядковий полив при цьому проводять у пізніші строки.

При зрошенні у боротьбі з кореневищними бур’янами краще вдається реалізувати метод удушення. Коренепаросткові бур’яни знищуються ще й багаторазовим підрізуванням їх проростків (метод виснаження). На дуже засмічених багаторічниками полях доводиться відразу після звільнення площі від врожаю поєднувати механічні заходи боротьби із внесенням гербіцидів, спроможних знищувати всі вегетуючі бур’яни.

В умовах зрошення бур’яни активно знищують і в системі передпосівного обробітку ґрунту під культури пізніх строків сівби та за рахунок до- і післясходового боронування під час догляду за озимими і ярими суцільного способу сівби та міжрядних обробітків під час догляду за просапними культурами.

Ефективно використовувати у сівозміні проміжні культури. Їх, збирають у зеленому вигляді, тому, внаслідок додаткового обробітку ґрунту та видалення з поля рослин бур’янів, що не обсіменилися, засміченість ґрунту насінням бур’янів різко зменшується. А якщо проміжні посіви поєднувати з хімічними заходами боротьби, то можна звільнити поля у досить короткий строк навіть від коренепаросткових бур’янів.

Основним місцем боротьби з бур’янами на рисових полях є зайнятий пар. При засміченні очеретом чи рогозом на полі проводять глибоку зяблеву оранку. Весняний догляд за полем полягає в обробітку важкими боронами або пружинними культиваторами для вичісування кореневищ бур’янів чи подвійному переорюванню з негайним затопленням водою.

Відомо, що рис витримує затоплення водою шаром до 20 – 25см впродовж 7 – 8 днів. Регулюючи шар води, вдається пригнітити окремі види бур’янів. Так, для знищення проса курячого і рисового — злісних засмічувачів рису — рисові чеки заливають шаром води, який вищий від бур’янів на 5 – 7см. На затоплених полях не проростає насіння, а сходи за температури води до 22°С гинуть через відсутність кисню.

Отже, поєднання регульованого водного режиму, системи обробітку і хімічних заходів боротьби в умовах зрошення дає змогу значно зменшити забур’яненість полів.



Опубліковано: Admin December 23 2013 · Категорія: 4) Бур'яни та заходи бородьби з ними. · 0 коментарів · 12302 переглядів · Друк
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru