Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 2

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Выращивание арбузов ...
Ленточная пила по де...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 5) Механічний обробіток ґрунту. » Система зяблевого обробітку грунту
Система зяблевого обробітку грунту

Система зяблевого обробітку сукупність окремих заходів обробітку ґрунту у період від збирання попередника до пізньої осені під ярі культури врожаю наступного року і чорний  пар. Основне завдання такого обробітку — поліпшення водно-повітряного і по­живного режимів грунту, знищення бур'янів, шкідників, збудників хвороб сільськогосподарських рослин, загортання в грунт добрив, створення умов для якісної весняної сівби.

Ярі культури розміщують після різних попередників і з урахуванням останніх розрізняють зяблевий обробіток ґрунту після однорічних культур суцільної сівби, після просапних культур, після багаторічних трав чи на задернілих ґрунтах.

 Обробіток грунту після культур суцільного посіву

Основна вимога до зяблевого обробітку ґрунту після культур суцільної сівби (пшениці, жита, ячменю, вівса, проса та ін.) полягає в тому, щоб відразу після збирання врожаю поле було злущене, а не залишалось необробленим навіть на декілька днів.  Після їх збирання орний шар грунту, як прави­ло, пересушений і ущільнений. Триває активна ве­гетація пізніх ярих бур'янів, багато­річні бур'яни нагромаджують про за­пас поживні речовини. Дозріле насін­ня бур'янів обсипалося на поверхню грунту. На післяжнивних рештках і бур'янах знаходяться шкідники і збудники хвороб сільськогосподарських культур. Тому на таких полях треба створити умови для зберігання ґрунтової вологи і проникання в грунт опа­дів, поліпшення повітряного режиму грунту. Необхідно також загорнути грунт післяжнивні рештки і створити умови для розкладання органічної ре­човини і перетворення її в доступні для рослин форми. Зяблевий обробіток грунту складає­ться з лущення стерні та оранки чи безполецевого обробітку.

Лущення стерні — це один з основ­них заходів боротьби з бур'янами, знищуються також збудники хвороб і шкідники сільськогосподар­ських рослин, поліпшується водний ре­жим і фізичні властивості грунту, що підвищує якість наступної оранки, зменшує зусилля на її виконання.  

Ефективність лущення залежить від якості і строку його проведення. Головним показником високої якості лущення стерні є повне підрізання вегетуючих бур’янів, неглибоке загортання у ґрунт їх насіння, створення поверхнево розпушеного мульчуючого шару ґрунту. Якщо поле злущити одночасно зі збиранням врожаю або відразу за ним, то лущення буде високоякісним — робочі органи лущильників йтимуть рівно на встановлену глибину, ґрунт добре розпушуватиметься, а бур’яни підрізатимуться.

Строки лущення. Лущення слід проводити одночасно із збиранням врожаю попередньої культури або слі­дом за ним. Навіть при незначному запізненні з лущенням грунт переси­хає, втрачає тіньову спілість і ущільнюється, що значно погіршує якість наступного обробітку.

Глибина лущення і знаряддя, яке використовують для нього, залежать під типу забур'яненості поля і стану грунту. На полях у разі засміченості малорічними бур’янами в поліській зоні і підзоні достатнього зволоження лісостепової зони лущення слід проводити дисковими лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15, ЛДГ-20) на глибину 5 – 6см, а в підзоні нестійкого і недостатнього зволоження Лісостепу — на 6 – 8см, тоді як у степовій зоні — на 8 – 10см.

Більш глибоке (на 10 – 12см) лущення ефективне при високій стерні, яка буває при збиранні полеглих хлібів. За мілкого лущення такої стерні значна частина вегетуючих бур’янів не підрізається і до оранки вони утворюють зріле насіння, внаслідок чого поповнюється їх запас у ґрунті.

Поля, забур'янені коренепаросткови­ми бур'янами, обробляють лемішними знаряддями чи культиваторами-плоскорізами на глибину залягання основ­ної маси коріння з вегетативними бруньками, тобто на 12—14см. Ще ефективніше лущення для боротьби з бур'янами на таких полях, де його проводять двічі: перший раз — відразу після збирання врожаю дисковими знаряддями на 6—8 см для загортан­ня в грунт насіння і підрізування вегетуючих бур'янів і другий — леміш­ними знаряддями чи плоскорізами на глибину 12—14см з одночасним боронуванням чи коткуванням.

Краще обробляють і повніше знищують вегетуючі бур’яни лемішні лущильники. Ці знаряддя забезпечують підрізання підземних органів коренепаросткових бур’янів, підвищують водопроникність ґрунту і гарантують вищі врожаї ярих культур. Завдяки поліпшенню водно-поживного режимів і повнішому очищенню ґрунту від бур’янів урожайність ярих культур після лемішного лущення вища, ніж після дискового.

За відсутності лемішних знарядь для лущення на глибину 10 – 12см і 14 – 16см можна використати плоскорізні знаряддя (КПШ-5, КПШ-9, КТС-10-1), що підрізають бур’яни, розпушують ґрунт і залишають стерню (до 70%) на поверхні поля. Остання, прикриваючи ґрунт, у 3 – 5 разів зменшує змивання ґрунту і запобігає утворенню ґрунтової кірки після злив.

Зяблева оранка — це основний захід осіннього обробітку грунту. В резуль­таті оранки знищуються бур'яни, які з'явилися на злущеному полі, загор­таються в грунт добрива і післяжнив­ні рештки. Після оранки значно поліп­шуються фізичні властивості грунту, посилюється його біологічна актив­ність, створюються умови для нагро­мадження поживних речовин і вологи. Оранка є також ефективним заходом боротьби з шкідниками і хворобами. Зяблева оранка дає можливість своєчасно провести у господарствах передпосівні роботи і сівбу ярих культур в оптимальні агротехнічні строки.

Строки зяблевої оранки чи безполицевого розпушування визначаються фізичними властивостями і вологістю ґрунту, ступенем і характером забур’яненості, тривалістю післязбирального періоду, можливостями господарства щодо попереднього внесення добрив (особливо органічних), наявністю післяжнивних культур, енергетичних ресурсів і необхідної кількості плугів чи плоскорізів. За строками проведення зяблевий обробіток може бути раннім і пізнім.

Зяб ранній — поле, на якому основний обробіток проведено у літні місяці, а зяб пізній — поле, на якому основний обробіток проведено наприкінці осені.

Оранку доцільно починати на полях, де ґрунт має кращі фізичні властивості (легкі і середні за гранулометричним складом), на більш забур’янених і засмічених площах малорічними бур’янами і тих, де у цьому році не вносять органічних добрив. Після цього орють ґрунти з гіршими фізичними властивостями, які схильні до ущільнення і запливання Рання оранка має здебільшого низку переваг перед пізньою. Адже рано зоране поле має вищу водопроникність, тому добре вбирає вологу опадів.

Тим часом рання оранка зумовлює інтенсивніше проростання насіння бур’янів минулих років, яке вивертається з глибших шарів. Якщо ж оранку проводять із запізненням, коли температура повітря і відповідно ґрунту вже низька, насіння бур’янів восени проростає слабо або зовсім не проростає, тому їх сходи з’являються вже навесні і забур’янюють посіви культурних рослин. Тому як засіб боротьби з малорічними бур’янами рання оранка ефективніша у районах з тривалим теплим післязбиральним періодом.

Найкраще зяблеву оранку починати при ма­совому з'явленні сходів бур'янів, що спостерігається здебільшого через 2— 3 тижні після лущення. Однак у по­сушливих умовах сходи бур'янів не завжди з'являються у зазначені стро­ки і оранку починають до їх проро­стання. Якщо з будь-яких причин ранню оранку не проводили, то при появі сходів бур'янів здійснюють повторне лущення леміщними знаряддями на 12—14см.

У районах з тривалим післязбиральним періодом для боротьби з багаторічними кореневищними і коренепаростковими бур’янами проводять 2 – 3 лущення, а зяблеву оранку переносять на кінець вересня — початок жовтня.

Для поліської зони України оптимальними строками оранки після дворазового лущення стерні слід вважати перші дві декади вересня, для лісостепової — другу половину вересня — першу половину жовтня. Інакше вирішується питання про строки зяблевого обробітку ґрунту у районах поширення вітрової ерозії в Степу України.

За цих умов для знищення бур’янів слідом за збиранням попередника проводять одне – два, а інколи і три (8 – 10, 10 – 12, 12 – 14см) лущення стерні плоскорізними знаряддями, а основний безполицевий обробіток проводять у другій –третій декадах жовтня також з використанням безполицевих знарядь.

 Обробіток грунту після просапних культур та багаторічних трав

Зяблевий обробіток ґрунту після просапних культур має свої особливості. Це пов’язано з тим, що просапні культури (цукрові і кормові буряки, кукурудза, соняшник, картопля, багато овочевих культур) мають тривалий вегетаційний період, поле звільняється від них значно пізніше, тому на таких полях обмежена можливість підготовки ґрунту з осені під наступні ярі культури. Крім того, просапні культури вирощують із широкими міжряддями і внаслідок систематичного ретельного догляду (розпушування міжрядь в період вегетації) поле очищається від бур’янів.

Під час визначення системи зяблевого обробітку ґрунту після збирання просапних культур беруть до уваги ступінь ущільненості орного шару і вміст у ньому вологи, наявність післязбиральних решток, строки і способи збирання попередника, забур’яненість поля, гранулометричний склад і вибирають найоптимальніший спосіб основного обробітку ґрунту.

 Якщо поле забур'янене коре­невищними чи коренепаростковими бур'янами, проводять лущення диско­вим чи лемішним знаряддям. Для подрібнення післяжнивних решток дис­кують також поля з-під кукурудзи, сорго, соняшнику. Лущення завжди поліпшує якість оранки.

Найчастіше слідом за збиранням картоплі, буряків і моркви проводять один із заходів основного обробітку ґрунту (оранку, безполицеве розпушування чи дискування). Якість оранки після кукурудзи і соняшнику підви­щується при застосуванні двох'ярус­них плугів (ПЯ-3-35, ПНЯ-4-40), які краще, ніж плуги загального призначення, загортають післяжнивні рештки.  У Поліссі після картоплі і буряків замість оранки під ячмінь можна застосувати дискування на глибину 12 – 14см. Слідом за збиранням кукурудзи, соняшнику і сорго для якісного подрібнення рослинних решток перед основним обробітком поле доцільно злущити важкою дисковою бороною, що поліпшить якість оранки. Для оранки бажано застосовувати двоярусні плуги, які краще загортають у ґрунт рослинні рештки, ніж плуги загального призначення.

Після культур, які пізно збирають, оранку проводять при першій можли­вості, не чекаючи проростання бур'я­нів.При цьому поле повинне входити у зиму у гребенистому стані, оскільки вирівнювання зябу, піднятого у пізні строки, призводить до недобору врожаю та посилює водну ерозію.

Головне завдання при обробітку ґрунту після багаторічних трав полягає у тому, щоб позбавити життєдіяльності надземні і підземні органи зібраної культури та створити умови для розкладання органічної речовини.

Краща система зяблевого обробітку чорноземних ґрунтів під ярі культури після багаторічних трав — розробка дернини важкою дисковою бороною з наступною культурною оранкою на глибину не менш як 20 см. У районах достатнього зволоження на ґрунтах з потужним окультуреним орним шаром застосовують глибоку оранку — до 25 – 27см. Глибоку оранку рекомендують також після збирання багаторічних трав трьох-чотирьох років життя з щільною дерниною (особливо люцерни), щоб уникнути відростання трав. У Степу при зрошенні люцерни слідом за укосом її маси поле за сухої погоди слід виорати плугами-лущильниками із знятими полицями чи обробити плугами зі стояками СІБІМЕ на глибину 14 – 16см без борін і котка, а після висихання коріння поле глибоко виорати.

Для запобігання відростанню багаторічних трав і бур’янів, підвищення якості обробітку ґрунту перед оранкою проводять лущення і за досить щільної дернини — фрезерування, а якщо є потреба більш глибокого обробітку, то поле орють на необхідну глибину. Для кращого загортання дернини трав оранку доцільно проводити двоярусними плугами або ж плугами загального призначення, тільки з подовженими лемешами у передплужників.

Строки оранки після багаторічних трав залежать від погодних умов, гранулометричного складу ґрунту, ступеня його задерніння і виду дернини. Оранку слід проводити за достатньої вологості, коли задернілий ґрунт краще розпушується — якість оранки як сухого, так і надмірно вологого ґрунту буде гіршою. Як у посушливу, так і в дощову холодну осінь рослинні рештки мінералізуються слабо, тому оранку проводять раніше.

Ґрунти легкого гранулометричного складу слід обробляти пізніше, ніж важкі, оскільки рання оранка пласта багаторічних трав на легких ґрунтах з високою повітро і водопроникністю призводить до швидкої мінералізації органічних решток і може спричинити вимивання поживних речовин із орного шару. Тому такі ґрунти після багаторічних бобових трав краще орати пізніше, а після злакових — раніше, оскільки рослинні рештки злаків розкладаються повільніше, ніж бобові.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов, забур’яненості поля, строків збирання попередника, складності і черговості лущення за системами розрізняють звичайний і поліпшений зяблевий обробіток.

Звичайний зяблевий обробіток — зяблевий обробіток, який може обмежуватись або лише одним основним обробітком, або системою, що включає лущення і основний обробіток поля на задану глибину.

Поліпшений зяблевий обробіток — це зяблевий обробіток ґрунту після попередників раннього строку збирання, який включає, крім лущення та основного обробітку ґрунту, додаткові заходи механічного догляду за верхнім шаром з метою провокації появи і знищення вегетуючих бур’янів у літньо-осінній період. Залежно від ґрунтово-кліматичних умов і переважаючих бур’янів застосовують один із варіантів поліпшеного зяблевого обробітку ґрунту: напівпаровий чи комбінований.

Напівпаровий зяблевий обробіток ґрунту — обробіток, який включає лущення стерні, ранню оранку в агрегаті з котком чи важкою бороною та одну-дві культивації ріллі, які проводяться у міру проростання бур’янів, а у разі ущільнення ґрунту перед входом у зиму — глибоке розпушування чи лункування, щоб попередити розвиток водної ерозії.

Комбінований зяблевий обробіток — поліпшений зяблевий обробіток, до системи якого входять заходи за такою послідовністю: обробіток дисковими лущильниками на 6 – 8 см або важкими дисковими боронами, повторне лемішне лущення на глибину 10 – 12 см під час відростання розеток (через 3 – 4 тижні) чи культиваторамиплоскорізами в агрегаті з голчастою бороною і кільчасто-шпоровим котком у посушливу погоду.

 Передпосівний обробіток грунту під ярові

Передпосівний весняний обробіток ґрунту під ярі культури — це сукупність взаємопов’язаних заходів обробітку, які застосовують з ранньої весни (з першого дня весняно-польових робіт) до сівби чи садіння сільськогосподарських культур. Головна мета системи допосівного обробітку — створити посівний шар ґрунту, що забезпечить сприятливі умови для дружнього проростання насіння (чи відновлення утраченої кореневої системи розсадних культур), а також для подальшого росту рослин. Для цього ставлять такі завдання:

- зменшити випаровування води, накопиченої за осінньо-зимовий період;

- створити оптимальні умови будови ґрунту для найкращого поєднання водного, повітряного і теплового режимів, за рахунок чого посилити інтенсивність мікробіологічних процесів у ґрунті для більшого накопичення поживних речовин у доступних для рослин формах;

- знищити вегетуючі бур’яни, створити умови для очищення поля від насіння бур’янів, сходи яких знищуються наступними обробітками; запобігти прояву ерозії;

- загорнути у ґрунт добрива, засоби хімічної меліорації чи пестициди;

- створити умови для якісної сівби на задану глибину, щоб покласти насіння на вирівняне вологе ущільнене ложе та загорнути його розпушеним дрібногрудкуватим ґрунтом, який забезпечить кращий доступ води, тепла, повітря і відповідно високу польову схожість насіння;

- створити умови для якісного догляду за посівами і збирання врожаю.

Передпосівна система обробітку ґрунту включає два етапи: ранньовесняне вирівнювання та розпушування ґрунту на всій зяблевій площі; передпосівний обробіток, який здійснюють диференційовано залежно від вимог вирощуваної культури і стану ґрунту.

 Ранньовесняне вирівнювання і розпушування ґрунту (закриття вологи)

Мета заходу –  збереження в грунті осінньо-зимових запасів води за допомогою пухкого мульчуючого захисного верхнього шару ґрунту, який зменшує втрати вологи і забезпечує надходження повітря у ґрунт. Дає позитивні результати лише тоді, коли його здійснюють своєчасно і високоякісно. За наявності на поверхні поля гребенів або грудок його треба проводити тоді, коли самий верхній шар добре розпушуватиметься, кришитиметься і не прилипатиме до ґрунтообробних знарядь.

Висока якість раннього весняного обробітку забезпечується тоді, коли верхній шар ґрунту стає спілішим лише на певну глибину (3 – 5см) обробітку, а нижні глибші шари його при цьому залишаються ще перезволоженими, а іноді ще й нерозмерзлі. За якісного ранньовесняного розпушування в обробленому шарі має бути не більш як 20% часточок діаметром 20 мм, а діаметром 50 мм — 2% від його маси.

Вирівнювання і розпушування ґрунту проводять вибірково, в міру підсихання ґрунту. Раніше дозріває ґрунт на південних схилах і пагорбах, а пізніше — на північних схилах і у низинах, на вирівняному зябу восени і на ділянках з близьким заляганням підґрунтових вод. Раніше дозрівають ґрунти легкого гранулометричного складу, а пізніше — важкого.  Проте не слід починати весняний обробіток надмірно вологого верхнього шару ґрунту, бо у такому стані ґрунт недостатньо розпушується і не кришиться, відбувається його замазування, що при підсиханні призводить до утворення щільної кірки, яку важко знищити.

Досить важливо для ранньовесняного вирівнювання і розпушування верхнього шару ріллі правильно вибрати знаряддя обробітку — борони чи шлейфи. Вибір знарядь для ранньовесняного обробітку ґрунту залежить від вирівняності, щільності і вологості поверхневого шару.

На слабоущільнених структурних і легких за гранулометричним складом ґрунтах перше весняне розпушування і вирівнювання проводять легкими боронами або шлейфами, а на важких і запливаючих ґрунтах використовують важкі борони.

Перший ранньовесняний обробіток ґрунту незалежно від знарядь проводять по діагоналі до напрямку оранки і агрегат рухається човниковим способом, що забезпечує якісне розпушування і вирівнювання поверхні ріллі. У районах поширення вітрової ерозії перший ранньовесняний обробіток зябу проводять у парових полях штанговими і плоскорізними культиваторами. У посушливих районах або якщо ґрунт весною надмірно розпушений,  після посушливої осені чи безсніжної і морозної зими крім боронування і шлейфування додатково проводять коткування поля кільчасто-шпоровими або кільчасто-зубчастими (але не гладенькими) котками в агрегаті із зубовими боронами ЗБП-0,6, що поліпшує вирівняність поверхні, збільшує рівномірність твердості ріллі.

В деяких районах Полісся замість ранньовесняного боронування здійснюють розпушування дисковими боронами або культиваторами зі стрілчастими лапами з одночасним боронуванням. У районах достатнього зволоження Лісостепу перед шлейфуванням ґрунт обробляють культиваторами з одночасним боронуванням, а за посушливих умов слідом за шлейфуванням поле коткують кільчасто-шпоровим котком в агрегаті з райборінками.

Однак раннє весняне розпушування зябу не завжди і не скрізь дає позитивні результати. При напівпаровому зяблевому обробітку, коли ґрунт вирівнюється ще з осені і після зими вийшов розпушеним, відразу слід приступати до передпосівного обробітку ґрунту під ранні ярі культури. Проте під кукурудзу, а також під інші пізні культури боронування такого зябу обов’язкове.

 Передпосівний обробіток ґрунту під культури різних строків сівби

Ранньовесняне вирівнювання і розпушування ґрунту не забезпечує вирішення всіх завдань (зазначених вище), які мають бути виконані у системі допосівного обробітку. Значну частину їх доцільніше і краще вирішувати за рахунок другого етапу — передпосівного обробітку. Під час підготовки ґрунту до сівби встановлюють відповідну послідовність виконання окремих агротехнічних заходів чи комплексно, підбирають певні знаряддя і необхідні для них робочі органи.

Після ранньовесняного обробітку ґрунту інтенсивність передпосівного обробітку залежить від строків сівби ярої культури. В усіх зонах України, як правило, під ранні ярі культури (ячмінь, овес, горох, вику та ін.) після боронування зябу передпосівну культивацію проводять один раз безпосередньо перед сівбою.

Розрив у часі між ранньовесняним обробітком (боронуванням чи шлейфуванням) і передпосівною культивацією залежить від настання фізичної спілості шару ґрунту, на глибину якого проводиться другий обробіток. Якщо після боронування йде швидке підсихання ґрунту, то культивацію начинають на другий день після проведення попередньої роботи. Найкраще знаряддя для передпосівної культивації — культиватор для суцільного обробітку із підрізальними чи стрілчастими лапами і середніми боронами.

Подекуди сівбу ранніх ярих культур і льону проводять без попередньої культивації, замінюючи її менш енергоємними заходами, а саме передпосівне боронування у два сліди: перший ряд укомплектовують важкими, а другий — середніми зубовими боронами.

Щоб краще вирівняти поверхню й ущільнити дуже розпушений ґрунт, у системі передпосівного обробітку його коткують (кращу якість забезпечують зубчасті та кільчасті котки) з одночасним боронуванням або нарізно.

На важких ґрунтах в умовах достатнього зволоження і холодної весни на дуже ущільнених ґрунтах (щільність понад 1,3 г/см3) до передпосівної культивації доцільно провести розпушування на більшу глибину, ніж глибина загортання насіння. Для цього крім культиваторів з розпушувальними лапами іноді використовують чизелі, лемішні лущильники без полиць або плоскорізи, які запобігають вивертанню на поверхню насіння бур’янів.

На піщаних або інших ґрунтах, які до весни слабо ущільнюються, застосовують переважно культиватори з універсальними лапами з одночасним боронуванням.

Іноді додатково до передпосівної культивації ґрунт обробляють дисковими знаряддями (лущильниками чи важкими дисковими боронами). Не можна використовувати дискові знаряддя для допосівного обробітку запирієних площ, оскільки вони збільшують вегетативне розмноження кореневищних бур’янів, а також для обробітку ґрунту в посушливих умовах, оскільки вони сильно висушують ґрунт і не забезпечують рівномірної глибини загортання насіння й отримання дружніх сходів.

Крім цього, в Поліссі для передпосівного обробітку широко застосовують голчасті борони БІГ-3. Часто їх поєднують із дисковими боронами на полях із значною кількістю післязбиральних решток.

Слід пам’ятати, що для однієї і тієї культури раннього строку сівби ґрунт потрібно глибше розпушувати перед сівбою на важких ґрунтах і в більш вологі роки, а мілкіше — на легких ґрунтах і в посушливу погоду. У степовій зоні України на полях, чистих від бур’янів, ранні культури сіють слідом за боронуванням, а при застосуванні стерньових і пресових сівалок — і без нього.



Опубліковано: Admin March 07 2013 · Категорія: 5) Механічний обробіток ґрунту. · 0 коментарів · 13474 переглядів · Друк
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru