Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 1

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Выращивание арбузов ...
Ленточная пила по де...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 3) Сівозміни. » Розміщення парів і польових культур у сівозміні
Розміщення парів і польових культур у сівозміні

Фізичні, хімічні та біологічні властивості ґрунтового середовища впливають на вирощування різного виду сільськогосподарських рослин та умови росту й урожайності наступних культур. Чергування культур ґрунтується на їхній різній потребі в поживі та воді в періоди росту й розвитку, а також на їх відношенні до бур’янів, хвороб та шкідників. Для оптимізації окремих факторів і умов життя рослин кожна культура, насамперед, має бути забезпечена добрими попередниками. Попередником називається культура або пар, які займали дане поле в попередньому році. Залежно від біоло­гічних особливостей і технології виро­щування сільськогосподарські росли­ни об'єднують у групи, які розрізня­ються як за біологією, так і за впливом на грунт і врожайність на­ступних культур. Це — озимі, ярі зер­нові, багаторічні трави, однорічні трави, просапні та ін. До окремої групи попередників відносять чисті пари.

 Пари і їх роль у сівозміні

У зв’язку з тим, що чисті пари — це радикальний агротехнічний захід поліпшення водного режиму в кореневмісному шарі ґрунту, вони є обов’язковим елементом польових сівозмін у Степу і бажаним у південно-східних районах Лісостепу. Паром називається поле, на якому протягом певного періоду не вирощу­ють сільськогосподарські культури і утримують   в   чистому   від   бур'яні стані.

У період парування поле очищається від бур'янів, хвороб і шкідників, у ґрунті нагромаджується і зберігається волога, збільшуються запаси доступ­них форм поживних речовин.

Після чистих і кулісних парів на Україні вирощують озиму пшеницю. Оскільки на таких полях протягом року сільськогосподарської продукції не мають, пари використовують лише в посушливих південних і південно-східних районах країни, де основ­ною їх функцією є нагромадження во­логи для наступної озимини. Під чисті пари залишають найбільш забур'яне­ні і виснажені поля (після соняш­нику, суданської трави, ярих зернових тощо).

У всіх районах України дуже по­ширені зайняті пари. У полі зайнятого пару вирощують рослини, врожай яких збирають до повного дозрівання. Це — культури су­цільного способу сівби: озимі злаки (жито, пшениця) або їх сумішки з ози­мими бобовими (горох, вика); озимі хрестоцвіті (суріпиця, ріпак); сумішки ярих зернових і зернобобових (вика + овес, горох + овес, ячмінь + горох); бобові (горох, буркун, люпин, конюши­на, еспарцет, люцерна на зелений корм чи сіно тощо); просапні культури (ку­курудза на зелений корм або силос у фазі викидання волотей, її сумішки з соєю, кормовими бобами та іншими бобовими культурами). Кращою парозаймальною культурою, як пра­вило, вважається та, яка раніше звіль­няє поле, особливо у посушливих умовах.

У районах достатнього зволоження на легких малородючих ґрунтах іноді застосовують сидеральні пари. На таких полях збільшується запас азоту в ґрунті, по­ліпшуються його фізичні і фізико-хімічні властивості, не вимиваються з ґрунту азотні сполуки і зольні елемен­ти, збільшується вміст водорозчинних фосфатів (люпин розчиняє мало­доступні для рослин фосфати), поси­люється дія гною і мінеральних доб­рив.

Розміщення озимих культур

У зв’язку з біологічними особливостями та осінніми строками сівби озимі культури більш вибагливі до попередників, ніж ярі. Якість попередників озимих культур оцінюється насамперед за строками їх збирання. Вважають, що чим раніше попередник звільняє поле, тим його якість вища. Озимі культури у різних районах України розміщуються після найрізноманітніших попередників, які об’єднують у три групи: чисті пари, зайняті пари і непарові попередники. Проте і цей поділ досить умовний, оскільки один і той самий попередник у різних зонах вирощування озимих культур може оцінюватись неоднаково.

Озима пшениця. Для озимої пшениці використовую­ться парові (чисті і зайняті пари) та непарові попередники. Цінність їх не­однакова і залежить від грунтово-кліматичних умов. Так, чорний пар є одним з кращих попередників, який в степових районах гарантує ста­більні високі врожаї озимої пшениці. Його цінність як попередника поступо­во знижується з переміщенням у більш зволожені північні та північно-західні райони. 

Озиму пшеницю в Степу на значних площах розміщують після зайнятих па­рів і непарових попередників. Кращи­ми парозаймальними культурами є озимі та ярі злаково-бобові сумішки, кукурудза і сорго на зелений корм, ба­гаторічні трави на один укіс.

Як непарові попередники у зоні ви­користовують горох, чину та інші зер­нобобові, баштанні культури, багато­річні трави другого року використання на один укіс у рік сівби озимої пше­ниці, кукурудзу на силос, озиму пше­ницю, просо.

У Лісостепу озиму пшеницю розмі­щують після зайнятих парів і непаро­вих попередників. Стійкі врожаї озимої пшениці мають після ранніх зайнятих парів.

У районах з недостатнім і нестійким зволоженням урожайність озимої пше­ниці значно знижується після кукуру­дзи на силос і в повторних посівах.

На Поліссі озиму пшеницю на зв'яз­них ґрунтах розміщують також після льону-довгунця. Люпин па зелений корм як попередник озимих майже рів­ноцінний люпинові на силос. Задовіль­ний попередник озимих у цій зоні — кукурудза на силос. Якщо в лісостепових і степових районах невисокі вро­жаї озимих після цього попередника пояснювалися здебільшого недостатнім вмістом вологи в ґрунті, то в зоні По­лісся — погіршенням режиму жив­лення.

Озиме жито порівняно з озимою пшеницею менш вимогливе до поперед­ників, що зумовлюється більшою стійкістю його до посухи і кореневої гнилі.

Добрими і рівноцінними попередни­ками для жита в зоні Полісся є люпин на силос, картопля ранніх і середніх строків достигання, кукурудза на си­лос, а в більш південних районах — і люпин на зерно. Вирощують озиме жито також після озимої пшениці, яч­меню і вівса.

Практично однакову врожайність зерна в лісостепових районах озиме жито забезпечує після зернобобових культур, кукурудзи на силос, ячменю, вівса і гречки. Розміщення озимого жита після зайнятих озимими на зеле­ний корм, однорічними і багаторічни­ми травами парів призводить до недо­бору врожаю внаслідок вилягання рос­лин.

На піщаних ґрунтах серед культур зайнятого пару найбільш ефективний люпин, який вирощують на силос і зе­лене добриво

У сівозмінах України вирощують і озимий ячмінь, урожайність якого в південних районах Степу на 8—15 ц/га більша, ніж ярого.  Висо­кі врожаї озимого ячменю в степових районах збирають після зернобобових, баштанних, картоплі, кукурудзи.

Вирощують озимий ячмінь і в західних районах країни, де зима порів­няно тепла. Високі врожаї його тут збирають після удобреної картоплі, кукурудзи на силос і зерно.

В свою чергу, озимі культури є доб­рими попередниками для просапних і зернобобових культур, а також для де­яких зернових колосових. Вони досить добре пригнічують бур'яни, відносно рано звільняють поле, що сприяє якіс­ній підготовці ґрунту.

Розміщення ярих зернових і круп'яних культур

Основним критерієм при оцінці попередників ярих культур є те, як вони впливають на поживний і фітосанітарний стан ґрунтового середовища.

Яра пшениця займає на Україні не­великі площі. Кращими попередника­ми для неї в Лісостепу є картопля, ку­курудза на силос і зерно, цукрові бу­ряки, озима пшениця, а в Степу — ози­ма пшениця після пару, баштанні культури, горох і кукурудза на силос. Гірші попередники в зазначених зо­нах — ярі зернові, сорго, суданська трава, а в посушливі роки — цукрові буряки і соняшник.

У Поліссі яру пшеницю розміщують піс­ля картоплі, кукурудзи на силос, цук­рових і кормових буряків, а також після овочевих культур. Після стерньо­вих яра пшениця інтенсивніше уражує­ться іржею, кореневими гнилями, біль­ше забур'янюється, що знижує її вро­жайність на 5—8 ц/га.

Ячмінь серед інших зернових культур потребує насамперед попередників, які залишають після себе у ґрунті достатній запас легкодоступних поживних речовин і забезпечують молоді рослини необхідним живленням відразу після появи сходів. Причина – менш розвинена коренева система з відносно слабкою засвоювальною здатністю. Тому його не­обхідно розміщувати після попередни­ків, які залишають у ґрунті достатню кількість легкозасвоюваних поживних речовин і забезпечують рослини еле­ментами живлення відразу після появи сходів.

У степовій зоні добрими попередниками ячменю є кукурудза на зерно і силос, баштанні культури, горох, сочевиця і соя, задовільними — цукрові буряки, а незадовільними — соняшник і суданська трава. В північному Степу посіви ячменю можна розміщу­вати після цукрових буряків. Дуже знижується його врожайність після ярого і озимого ячменю, соняшнику і суданської трави.

У Лісостепу ячмінь висівають переважно після кукурудзи, цукрових буряків, озимої пшениці, а на Поліссі — після цукрових і кормових буряків, кукурудзи і картоплі.

Через погіршення фітосанітарного стану ця культура в різних природних зонах країни різко знижує свою продуктивність у повторних посівах. Ячмінь вважають непоганою покривною культурою для підсівних рослин, тому після нього в сівозміні розміщують переважно багаторічні трави.

Овес порівняно з іншими зерновими менш вимогливий до ґрунтів завдяки добре розвиненій кореневій системі, яка має високу засвоювальну здат­ність. Він краще за ячмінь витримує підвищену кислотність ґрунту, проте водночас відзначається і більшою вологолюбністю. Тому овес краще вирощувати на більш зв’язних суглинкових ґрунтах, здатних утримувати більше вологи, ніж піщані чи супіщані. У всіх зонах республіки овес розміщують після озимих, кукурудзи на зер­но і силос, корене- і бульбоплідних культур.

У спеціалізованих зернових сівозмінах допускається розміщення вівса і після колосових культур. У цьому разі овес виконує роль санітарної культури і є свого роду біологічним заходом боротьби з хворобами інших зернових культур у сівозміні з високим насиченням останніми. Разом з цим, повторне вирощування вівса на полі супроводжується значним недобором врожаю.

Овес, на відміну від ячменю, характеризується вищою стійкістю до бур’янів, тому його посіви за потреби можна розміщувати і після попередників, які залишають після себе поле з відносно високою потенційною забур’яненістю.

Просо вимогливе до тепла і світла, на початку вегетаційного періоду дуже повільно розвивається і добре росте на чистих під бур'янів полях.

Розміщують просо по пласту багато­річних трап, після просапних (картоп­ля, цукрові буряки), бобових культур і удобрених озимих. У районах недостатнього зволоження просо не рекомендується розміщувати після цукрових буряків, соняшнику та інших культур, які дуже висушують ґрунт. Гірші попередни­ки для нього — ярі зернові та повторні посіви

Враховуючи високу вибагливість до тепла і посухостійкість рослин, основні посіви проса розміщують у лісостеповій і степовій зонах. Після проса рекомендується вирощування ярих культур суцільної сівби на зелений корм (вико-вівсяні сумішки тощо).

Гречка, на відміну від проса, більше культивується в Лісостепу і Поліссі. Гречка добре росте при забезпеченні водою, негативно реагує на дуже кислі (рН—4,5) ґрунти, здатна використовувати важкорозчинні фосфорні сполуки, малодоступні для колосових куль­тур.

У північному Степу і Лісостепу греч­ку вирощують після просапних куль­тур, зернобобових і удобрених озимих, а на Поліссі — після картоплі, льону, озимих, люпину на зерно. В південних районах Лісостепу і в Степу за умов достатнього зволоження гречку можна вирощувати у післяукісних посівах (після збирання озимих на зелений корм).

Гречка, в свою чергу, є непоганим попередником для більшості сільськогосподарських культур, враховуючи і озимі.

Розміщення зернобобових культур

Зернобобові (горох, соя, квасоля, кормові боби, чина, нут і люпин), крім високої харчової і кормової цінності, підвищують родючість ґрунту, збага­чуючи його на органічну речовину і завдяки фіксації азоту бульбочковими бактеріями поліпшують азотний баланс ґрунту.

Горох і чину вирощують після куку­рудзи на зерно і силос, картоплі, цук­рових буряків, озимих зернових, греч­ки, ячменю. В підзонах достатнього і нестійкого зволоження лісостепових районів урожайність гороху після яч­меню нижча, ніж після цукрових буряків. У підзоні недостатнього зволожен­ня вищий урожай гороху мають після кукурудзи на зерно і силос та озимої пшениці, ніж після цукрових буряків. Проте після кукурудзи на зерно горох більше забур'янюється, особливо осо­том. Урожайність гороху помітно знижується при частому вирощуванні його на одному полі.

Після гороху висіваються в основному озимі культури, хоч він міг бути добрим попередником також для ярих зернових, цукрових буряків, картоплі та інших небобових.

Соя, кормові боби, квасоля через просапний характер вирощування більш вибагливі до попередників, ніж горох. Вони потребують насамперед чистих від бур’янів полів, тому основні площі цих культур рекомендується розміщувати переважно після озимих зернових. Ярі колосові і більшість просапних (за винятком соняшнику через падалицю і спільні з соєю і квасолею хвороби) належать до задовільних попередників. Неприпустимо зазначені бобові культури вирощувати у повторних посівах через погіршення фітосанітарного стану

Самі бобові є добрими попередниками для ярих колосових та інших небобових культур. Якісне насіння - найважливіша умова для отримання хорошого врожаю. Хороших постачальників в Україні мало, але вони є. Один з них - Владам-Юг. Вони не тільки продадуть вам якісний насіннєвий матеріал, але і нададуть необхідні консультації по технології їх вирощування.

Люпин вирощують на зерно, зелену масу і зелене добриво в сидеральному пару. Порівняно з іншими бобовими культурами він менш вимогливий до ґрунтової родючості і при відповідній агротехніці дає високі врожаї на бід­них грунтах Полісся та в інших районах за умови достатнього зволоження і освітлення. В сівозміні люпин розміщують після просапних і озимих культур на чистих від бур'янів полях. Не можна вирощувати люпин у повторних посівах і після цукрових бу­ряків та конюшини, тому що вони уражуються багатьма спільними хворобами і шкідни­ками. Після люпину насамперед висівають озимі зернові, льон і картоплю, а за можливості — і інші крім бобових культури.

Розміщення просапних культур

Цукрові буряки вимагають добрих попередників, після яких створюється сприятливий водний і поживний режи­ми ґрунту, а поле має добрий санітар­ний стан (відсутність бур'янів, хвороб, шкідників). В основних бурякосійних районах цукрові буряки розміщують після озимої пшениці.

Доведено, що на врожайність буря­ків значно впливають не тільки попе­редники, а й передпопередники. Встановлено, що у степових районах бурякосіяння кращим передпопередником буде чистий пар, а в лісостепових районах — зайнятий, які порівняно з іншими передпопередниками забезпечують найкращі умови для формування високих врожаїв коренеплодів. Серед парозаймаючих культур в умовах достатнього зволоження добрими передпопередниками цукрових буряків можуть бути багаторічні бобові трави різних строків використання, тоді як в підзонах недостатнього і нестійкого зволоження Лісостепу навіть дворічне використання трав негативно позначається на продуктивності цукрових буряків через погіршення водного режиму.

У посушливих районах цукрові буря­ки вирощують після озимої пшениці, яка розміщувалась після чорного пару або ранніх парозаймальних культур. Отже, кращою сівозмінною ланкою для цукрових буряків в умовах достат­нього зволоження є трав'яна (трави — озимі — буряки). Задовільними в цих зонах визнані такі лапки: виковівсяна сумішка — озимі — цукрові буряки; кукурудза на зелений корм — озимі — цукрові буряки і горох — озимі — цук­рові буряки.

У західному Поліссі республіки на дерново-підзолистих ґрунтах кращими ланками є конюшина — льон — озима пшениця — цукрові буряки та картоп­ля — льон — озима пшениця — цукрові буряки.

Після цукрових буряків можна вирощувати майже всі ярі культури за винятком тих, які споживають багато вологи з усього кореневмісного шару і мають з буряками спільні хвороби і шкідники.

Картопля дуже вимоглива до водно-повітряного режиму ґрунту, світлолюб­на і не витримує затінення. Для неї придатні різні ґрунти, але кращими є легкі супіщані та суглинкові.

В сіво­зміні картоплю вирощують після ози­мої пшениці або озимого жита, які роз­міщуються по пласту багаторічних трав, після цукрових буряків, після­укісних і післяжнивних посівів, люпи­ну па зелений корм і добриво, баштан­них і кормових культур.

У заплавах річок і на окультурених торфовищах картоплю розміщують по пласту багаторічних трав. Проте у разі вирощування картоплі після тривалого використання багаторічних трав є загроза значного пошкодження бульб ґрунтовими шкідниками (дротяником тощо).

Картопля легше за інші польові культури витримує вирощування у повторних посівах, однак може пошкоджуватися шкідниками і хворобами, погіршується якість бульб та їх зберігання.

Картопля є добрим попередником практично для всіх ярих культур суцільної сівби, а після ранніх її сортів в Поліссі вирощуються і озимі культури.

Кукурудза — культура, дуже вимог­лива до вологи, елементів живлення і чистоти полів, від потреби господарства може вирощуватись на зерно і зелену масу або силос. Звідси і реакція кукурудзи на попередники. Більш вибаглива до попередників кукурудза на зерно, її доцільніше вирощува­ти після озимих зернових. Посіви куку­рудзи після ярих зернових дуже забур'янюються. У районах достатнього зволоження добрими попередниками кукурудзи на зерно є багаторічні трави на два і більше укосів, цукрові і кормові буряки, тоді як в районах нестійкого і недостатнього зволоження Лісостепу після цих попередників високі врожаї зерна кукурудзи забезпечуються лише в роки з достатньою кількістю опадів за вегетацію культури. Помітно знижується урожайність кукурудзи після буряків у Степу через значне погіршення вологозабезпечення рослин.

Після соняшнику і цук­рових буряків висушується кореневміс­ний шар ґрунту і в роки з недостат­ньою кількістю опадів урожайність кукурудзи знижується.

При нестачі вологи кукурудзу на зерно доцільно розміщувати після ози­мої пшениці або повторно після куку­рудзи. 

Менш вимоглива до умов кукурудза, яка вирощується на зелений корм і си­лос. Після таких попередників, як ози­ма пшениця, ячмінь, кукурудза на зер­но і цукрові буряки, вона забезпечує практично однакову врожайність зеле­ної маси. Тільки після соняшнику її врожайність помітно знижується.

У сівозмінах Полісся кукурудзу на силос вирощують після картоплі, ози­мих, люпину на зерно та інших попе­редників. В зоні нестійкого і недостатнього зволоження без зниження врожаю її можна вирощувати після цукрових буряків, соняшнику та інших культур з великим водоспоживанням. Гірші результати дає вирощування кукурудзи на зелену масу після кукурудзи на зерно через значну забур’яненість таких посівів.

Кукурудза на зерно є основним попередником гороху, ячменю і вівса, кукурудза на силос — добрим попередником для всіх ярих культур, а після кукурудзи на зелений корм переважно розміщують озимі і післяукісні посіви.

Соняшник — основна технічна куль­тура Степу, де зосереджено 80 % його посівів. Значні його площі і в Лісосте­пу, особливо у південно-східних райо­нах.

Кращими для соняшника попередниками є озимі колосові, кукурудза на силос, зернобобові, картопля, баштанні; задовільними — ярі колосові і кукурудза на зерно. До поганих попередників належать всі культури, які висушують ґрунт на значну глибину (цукрові буряки, суданська трава, люцерна тривалого використання тощо).

Соняшник дуже чутливий до без­змінних і повторних посівів. Щоб за­побігти ураженню хворобами, шкідни­ками і вовчком, соняшник потрібно по­вертати на попереднє місце не раніше, ніж через 7—9 років.

Після соняшнику в Степу розміщують переважно чистий пар, а в Лісостепу — ярі парозаймаючі культури на зелений корм.

 Розміщення льону, коноплі та рису

Льон — основна і економічно най­більш вигідна технічна культура на Поліссі. Він вимогливий до вологи, особливо у період від появи сходів до цвітіння, краще росте в умовах з не­високою інтенсивністю сонячної радіації на більш родючих зв'язних ґрунтах.

Високі і стійкі врожаї волокна з доб­рою технологічною якістю мають при розміщенні льону після конюшини, ко­нюшини з тимофіївкою однорічного ви­користання на 2—3 укоси, картоплі і після добре удобрених коренеплідних культур.

На окультурених ґрунтах льон виро­щують також після озимих пшениці та жита, попередником яких був пласт багаторічних трав, а також після яро­го ячменю і вівса, які вирощували пі­сля просапних культур. Неприпустимі повторні посіви льону через значне ураження різними хворобами. Льон є добрим попередником для озимих зернових і більшості ярих культур.

Коноплі належать до культур, які за достатнього удобрення можна вирощувати в повторних і беззмінних посівах. Однак при цьому складатимуться умови для поширення паразитного бур’яну вовчка і таких злісних шкідників, як стебловий метелик і конопляна листокрутка. У разі значного їх накопичення на полі урожайність коноплі знижуватиметься. У польовій сівозміні коноплю рекомендується розміщувати насамперед після картоплі, конюшини, люпину, гороху і кукурудзи на силос, а за відсутності таких попередників — і після цукрових буряків та озимої пшениці. Самі коноплі є добрим попередником зернобобових і більшості просапних культур.

Рис вирощують лише у спеціальних сівозмінах і розміщують після люцерни дво-трирічного користування, однорічних парозаймаючих культур, що вирощуються в агромеліоративному полі, а також у повторних посівах. Тривалість вирощування рису на одному полі не повинна перевищувати після люцерни три роки, а після агромеліоративного поля — два. У разі нехтування цією вимогою урожайність рису в повторних посівах помітно знижуватиметься.

Розміщення багаторічних трав

У районах з рівнинним рельєфом ба­гаторічні трави вирощують у польо­вих, кормових та інших сівозмінах, а там, де можлива ерозія, переважно, в ґрунтозахисних. У польових і приферм­ських сівозмінах вирощують в основ­ному бобові трави: у більш зволожених районах — конюшину, в посушли­вих — люцерну та еспарцет. У посуш­ливих районах люцерну вирощують насамперед у кормових сівозмінах на понижених більш зволожених місцях. У ґрунтозахисних сівозмінах і на при­родних кормових угіддях, де трави використовують протягом тривалого пе­ріоду, висівають бобово-злакові траво­сумішки.

У перший рік життя багаторічні тра­ви розвиваються повільно, заростають бур'янами і дають низький врожай. Тому найчастіше їх вирощують не в чистих посівах, а під покривом інших культур. В Поліссі конюшину культивують як підсівну культуру. Кращі наслідки дає її підсів під кукурудзу на зелену масу, однорічні злако-бобові сумішки. Добрими покривними культурами для неї серед ярих зернових є ячмінь і просо, а серед озимих — ячмінь. До гірших покривних культур для конюшини серед озимих колосових належать жито і пшениця, а серед ярих — овес, які формують високий і густий травостій, пригнічуючи ним підсіяні трави.

Під покривом цих культур у лісостеповій і степовій зонах як підсівні можна також вирощувати еспарцет і люцерну. Крім того, в посушливих районах Степу практикують чисті або безпокривні весняно-літні посіви люцерни. При цьому попередниками люцерни можуть бути практично всі культури (за винятком бобових), які вирощуються в зоні. При використанні за рік багаторічних трав на один укіс вони здебільшого слугують попередником для озимих культур. В інших випадках після багаторічних трав можна висівати кукурудзу та інші небобові рослини за винятком культур із глибоким використанням ґрунтової вологи (цукрові буряки, соняшник тощо).

 Овочеві сівозміни

У зв’язку з тим, що вплив попередників на овочеві культури має зональний характер, у табл. 3.1 надані попередники, які рекомендують під культури для різних агрокліматичних зон України. Наукові дослідження підтверджують доцільність введення в овочеві, овоче-кормові, кормо-овочеві сівозміни посівів багаторічних трав у всіх зонах країни.

Агрокліматичні умови Полісся сприятливі для вирощування всіх видів капусти, огірків, кабачків, коронеплідних столових, зелених та пряних культур. При застосуванні відповідної агротехніки і засобів захисту рослин від хвороб багато господарств одержують добрі врожаї помідорів і перцю.

Пропонуються такі найефективніші ланки сівозміни:

- після багаторічних трав: огірки-помідори-капуста, пшениця озима-помідори-капуста, огірки-капуста-коренеплідні столові культури, огірки-зелені-капуста.

Таблиця 3.1 – Попередники, які рекомендуються для вирощування овочевих культур.

Попередники, які рекомендуються для вирощування овочевих культур

- після гороху на зерно, люпину на зелений корм і силос, вико-вівсяної суміші на зелений корм, сіно і сінаж: капуста-огірки-помідори або коренеплідні столові культури, огірки-зелені-помідори, огірки-помідори-цибуля.

У Лісостеповій зоні вирощують близько 30% овочів від загального обсягу. Грунтово-кліматичні умови тут сприятливі для вирощування огірків, помідорів, коренеплідних столових культур, цибулі, зелених культур, кабачків, перцю тощо.

Згідно з науковими розробками Інституту овочівництва і баштанництва УААН, найефективнішими в сівозмінах зони є такі ланки.

- після багаторічних трав, зернобобових, трав однорічних: огірки-помідори-цибуля, огірки-капуста-коренеплідні столові культури, огірки-зелені(цибуля)-огірки, помідори-капуста-огірки, огірки-зелені-капуста, огірки-коренеплідні столові культури-кукурудза на силос, пшениця озима-цибуля-помідори, пшениця озима-помідори-капуста, огірки-капуста-огірки, пшениця озима-капуста безрозсадна-огірки.

- після пшениці озимої, розміщеної після багаторічних трав чи по парах: цибуля-огірки-капуста, помідори-цибуля-капуста або коренеплідні(столові), помідори-горох на зелений горошок-капуста, огірки-зелені-коренеплідні столові, помідори-цибуля-коренеплідні (столові), капуста безрозсадна-огірки-помідори або коренеплідні (столові) культури.

 



Опубліковано: Admin November 17 2012 · Категорія: 3) Сівозміни. · 0 коментарів · 5815 переглядів · Друк
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru