Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 2

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Выращивание арбузов ...
Ленточная пила по де...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 6) Методические материалы » Аналіз екологічного стану смт. Ширяєве Ширяївського району Одеської області.
Аналіз екологічного стану смт. Ширяєве Ширяївського району Одеської області.

Ширяєве. А раніше воно називалося Степанівкою. Селище має неповторну історію. Російсько-турецька війна 1787-1791 рр. закінчилася підписанням Ясського мирного договору, згідно з яким відвойовані у турок Очаків, Хаджибей, Бендери, Акерман та Ізмаїл і прилеглі до них землі Причорномор’я від Дніпра до Дунаю увійшли до складу Російської імперії. І були названі Новоросією, а згодом приєдналися до Малоросії (України).

Тоді село Степанівка відносилося до Ананьївського повіту Херсонської губернії.

Точної дати заснування селища не має. Ставка робиться на 1795 рік. Цього року проводився ревізький перелік, за яким налічувалось 36 дворів і 289 жителів.

Отже, Ширяєве було засноване в кінці XVIII століття вихідцями з Болгарії на колишній, Очаківській землі, а також збіглими селянами – кріпаками з півночі Росії та України. Село Степанівка назване, очевидно, по імені свого першого поселенця. Рішенням виконкому Ширяївської селищної ради затверджено, що Днем селища Ширяєве вважати 19 серпня. Цей день співпадає з великим і світлим святом – Спасом.

Першою землевласницею с. Степанівки за архівними документами згадується поміщиця Анастасія Степанівна Чорнолуцька – дочка царського придворного лакея Степана Ширяя. В молоді роки вона користувалася особливою увагою імператора Олександра II. У 19-річному віці вона одружилася з престарілим дворянином Чорнолуцьким. В день весілля цар подарував дворянці Чорнолуцькій 10 тисяч десятин казначейських разом з селянами с. Степанівки.

Після реформи 1861 року поміщиця Чорнолуцька змушена була відпустити своїх кріпаків на волю і подарувала селянам по 2 десятини землі на ревізьку душу. За це даровані землі були названі в її честь та в честь її сестри – Анастасіївка та Ульянівка.

У 1880 р. А. Чорнолуцька помирає і її садиба разом з землями і селянами переходить у спадщину Сергію Олександровичу Ширяю (її незаконнонародженому сину).

С.О. Ширяй був ротмістром імператорської гвардії, жив у Петербурзі і в свої володіння приїздив лише влітку. Маєтком керував управитель Михайло, на його честь, до речі, назване село Михайлівка. Самолюбивий С. Ширяй вирішив увіковічити себе: в одне літо він перейменував Степанівку у Ширяєве. А зробив він це дуже просто: виставив на всіх дорогах сторожів, об’їждчиків і наказав: „Питайте, куди їдуть. Скажуть, що в Степанівку, бийте батогами і повертайте назад, а коли скажуть в Ширяєве – пропустіть”.

Так швидко в пам’яті людей врізалася нова назва селища – Ширяєве. І незабаром з’явилася офіційна назва: містечко Ширяєве Степанівської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії.

Реформа 1861 року не змінила економічного становища переважної більшості селян Ширяєвого і навколишніх хуторів. 199 із 209 дворів, тобто майже всі господарства не одержали наділів. Отже, 97,5% селянських родин залишалось без землі. Вона перебувала в руках Ширяєва і духівництва (307 десятин). Хлібороби, як і раніш, мусили йти в кабалу до поміщика. Та 71 селянська родина (34%) зовсім не мала за що орендувати землю і залишалась без ріллі. Значна частина брала в оренду від 1 до 5 десятин. За садибу також треба було платити чинш по 8-12 крб. щороку тому ж поміщикові. У тих садибах міцно оселилися злидні і нестатки. Щоб якось проіснувати, частина селян шукала заробітків в інших місцях, а також у ремісництві і дрібній торгівлі. У 1880 році у містечку було 117 господарів. Ремесла й торгівля набули в містечку значного розвитку. Тут працювало 14 кравців, 13 шевців, 10 ковалів, 7 теслярів, чимало лимарів і гончарів. Серед північних населених пунктів Херсонської губернії Ширяєве займало одне з перших місць за обсягом торговельного обороту. Великі базари збиралися містечку кожні два тижні, малі – щодня. Через село проходив Чумацький шлях, що з’єднував Одесу з Поділлям, Волинню, Балтою. Цим трактом тяглися валки з пшеницею, тютюном, горілкою та іншими товарами. З півдня у північні райони везли в’ялену рибу, сіль, фрукти та промислові вироби. Рік у рік збільшувався потік вантажів через Ширяєве. Зростало населення. За даними 1859 року тут налічувалося вже 85 дворів, 402 мешканці. У І половині XIX ст. Ширяєве було віднесено до розряду містечок Тираспольського повіту. Стає волосним центром, має православну церкву з оригінальним оздобленням, єврейський молитовний будинок, поштову станцію, кілька кам’яних осель місцевих торговців і багатих ремісників, 8 крамниць, корчму, винний погріб, трактир.

Багаті крамарі, шинкарі одночасно займались лихварством. Вони як павуки висмоктували кров трудового люду, розоряли селянські господарства, відбираючи за борги майно, худобу. Отже, жителі Ширяєвого страждали не тільки від поміщицької експлуатації, а й від гноблення з боку лихварів і торговців.

З розвитком капіталістичних відносин зростала експлуатація, посилювалось зубожіння селянських мас.

 Екологічна характеристика водних ресурсів

Інтенсивна господарська діяльність, нераціональне природокористування спричинили значні, іноді незворотні зміни в природному середовищі. На території Ширяєвого склалась напружена, місцями кризова екологічна ситуація, яка в ряді випадків вже являє загрозу життєдіяльності та здоров’ю населення.

В умовах соціально-економічної кризи і реформування економіки загальна екологічна ситуація помітно змінюється . В той же час в районі Ширяєвого обсяги зрошуваного землеробства збільшується сільське господарство, ведеться зі збільшенням застосування мінеральних добрив, збільшується поголів’я громадської худоби. Однак нераціональне природокористування спричинило негативні зміни в навколишньому середовищі, привело до сильного забруднення територій і порушення екологічного режиму на території селищної ради. Ширяєве за ступенем забруднення виділяють як забруднену територію.

Головними причинами напруженої екологічної ситуації є тривалий і високий ступінь господарського освоєння території, високий рівень розораності земель, незадовільна структура і технологія виробництва, що інтенсивно забруднюють природне середовище .

Гострою соціальною проблемою, що потребує невідкладного розв’язання, є водопостачання та покращення якості питної води.

Водні ресурси представлені поверхневими і підземними водами . Головним джерелом водоспоживання малих рік, якою є і Великий Куяльник, є підземні води .

Ґрунтові води залягають на глибинах віл 0,5-1 до 20-25 м, у зв’язку з чим експлуатуються з допомогою колодязів. Загальна мінералізація нерідко в 5-10 разів вище нормативу для вод питної категорії. Пересічно вода з п’яти колодязів містить нітрати або непридатна для пиття.

Поки що в Ширяєвому можливе збільшення водозабору. Екологічний стан водних ресурсів визначає стан здоров’я населення.

В Ширяєвому весь обсяг, що використовується – підземні води. Для поліпшення санітарно-епідеміологічної ситуації потрібно відмовитись від використання ґрунтових вод.

Останнім часом річище Великого Куяльника, який протікає через селище, все більше замулюється, засмічує­ться, часто перетворюється в звалище. Низька культура господарської діяльності супроводжується непотрібним спрямленням русла, розораністю земель до урізу води, знищенням лісосмуг, лісів і заплавних лук, розміщенням тваринницьких ферм в водоохоронних зонах без виконання природоохоронних заходів, недбайливим використанням добрив і отрутохімікатів, поширенням несанкціонованих звалищ.

Все це призводить до поступового знищення Великого Куяльника, а також до забруднення поверхневих та підземних вод селища, що набули загрозливого характеру. Підвищується мінералізація води та загальна жорсткість, через фінансові труднощі не здійснюється будівництво та реконструкція каналізаційних мереж та очисних споруд в селищі.

Великий Куяльник – річка в Одеській області. Впадає в Куяльницький лиман Чорного моря. Довжина – 150 км., площа басейну 1860 км, у посушливі роки пересихає, утворюючі окремі плеса. На весні, коли сніг починає танути, річка Великий Куяльник наповнюється водою. Великий Куяльник протікає між Дністром та Південним Бугом і є однією з найбільших серед 70 подібних малих рік. Великий Куяльник мас широку річкову долину з пологими схилами, похил цих схилів не перевищує 10 метрів на кілометр і зменшується вниз за течією. Швидкість течії Великого Куяльника становить 0,2-0,3 метра за секунду і тільки під час повені чи паводків зростає до 1 метра за секунду і більше. В басейні цієї річки багато балок і ярів. Річка Великий Куяльник має чітко визначену повінь і низку зимову межень, яка теж інколи порушується повенями під час тривалих і глибоких відлиг, якщо є значні запаси снігу. За період весняної повені проходить 40-80% річного стоку. Весняна повінь річки Великий Куяльник залежить від розміру його басейну, товщини покриву снігу. В цей період досить часто рівень води піднімається на 100-200 см, а річка виходить з берегів. Коли весна дружна і температура повітря наростає інтенсивно, рівень води в річці підвищується швидко і загальна його величина його буває найбільшою. Якщо ж протягом весни спостерігаються різні зниження температури повітря, то в процесі наростання води в річці виникають спади і підйоми, а тому загальне підвищення не буває великим. Долина річки Великий Куяльник формувалась в кайнозойську еру ( 65-67 млн років тому). В цей час на території Євразії і сучасної України знаходився льодовик. Під час його танення і відступання потоки води сформували ряд річкових долин, однією з яких була річкова долина Великого Куяльника. Зараз це одна з багатьох малих рік півдня України, яка на картах позначена як пересихаюча.

Більша частина річки лежить на Причорноморській низовині. Поверхня рівнини здебільшого рівнинна з перепадами висот від 100 до 200 м і нахилом з північного заходу на південний схід до узбережжя чорного моря. Північна частина річки розташована в лісостеп ній зоні, середня і південна – у степовій. В ґрунтовому покриві переважають звичайні і південні чорноземи.

Лісів на цій території мало, більш менш значні площі займають вони в лісостеп ній зоні. Широка річкова долина Великого Куяльника має корито-образний поперечний профіль і глибоко врізана в поверхню. Клімат території, по якій вона протікає виділяють як засушливий. Літні температури відносно високі. Річна кількість опадів біля 400 мм, більша частина їх випадає в теплу пору року, літом часто у вигляді злив. Сніговий покрив нестійкий. Випаровуваність майже втричі перевищує річну кількість опадів. Більша частина річки протікає в степовій зоні. Коли рівень води в річці починає знижуватись влітку, під час меженного періоду – зміни рівня незначні. Під час тривалих відлиг Великий Куяльник може звільнитись від льоду. Льодостав триває в середньому від 2 до 3 місяців, а в окремі суворі зими до 4 місяців. Річка починає скресати на початку березня.

Великий Куяльник переносить значну кількість твердих мінеральних часток і розчинених у воді речовин. Тверді частки створюють у воді каламутять і відкладаються у вигляді мулу. Протягом року каламутність дуже змінюється. Найбільшою вона буває під час весняних повеней і великих зливових дощів (від 1000 до 10000 г/м), а найменшого – взимку, коли річка живиться переважно підземними водами. Тривалість вільного від льоду періоду становить від 270 до 280 днів. Річний стік Великого Куяльника становить від 0,5 до 0,1 л/с. Температура води в річці в середньому за місяць вища від температури повітря на 1-3 градуси, оскільки вода має високу теплоємність і крізь неї добре проникають сонячні промені. Річка має чітко виражений режим: межень, весняна повінь та осіннє невелике підняття води. Великий Куяльник знаходиться в степовій зоні. Влітку живиться дощовими водами, а навесні – талим снігом та льодом.

Донедавна вважалося, що на півночі Одеської області підтоплення відсутні. Але сьогодні від нього потерпають в тій іншій мірі жителі Ширяївської селищної ради.

На території Ширяєвого протягом останніх 30 років обстановка істотно змінилась в гірший бік в зв'язку з зростаючим антропогенним впливом, що привело до збільшення обводнення природних схилів і, як наслідок, інтенсифікації процесів підтоплення ґрунтовими водами, яка починає набувати катастрофічних розмірів.

Основною причиною небезпеки є нерозумне використання людиною річкової долини Великого Куяльника. В 50-х роках на річці було збудовано ставок в руслі річки господарським способом, а в 90-х рр. ще два. Вони були розраховані на 30 років експлуатацій. Збудовані ставки зарегулювали природний стік річки. Водоохоронні зони біля них не створювалися.

В приміщенні військкомату в підвалі рівень води сягає 35см, а в підвальному приміщенню будинку культури – до 40 см.

На сьогодні 19 вулиць селища частково або повністю підтоплюються ґрунтовими водами.

 Екологічна характеристика повітряного середовища

Незважаючи на тенденцію загального зниження обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу, промислові викиди підприємств різних галузей характеризуються чисельними специфічними речовинами, значна частина яких становить серйозну небезпеку в гігієнічному відношенні. Певний вплив на рівень забруднення атмосферного повітря мають викиди від автотранспорту. Причиною цього є значне зростання кількості приватного автотранспорту в селищі. Причому, зазначена різниця між викидами стаціонарних та пересувних джерел в останні роки збільшується. Основна частина забруднюючих речовин відноситься до викидів транспортних засобів. Вони складають до 80% від загальної кількості забруднюючих речовин, що надходять до атмосферного повітря.

Сильно забруднюють атмосферне повітря підприємства, насамперед, підприємства енергетики.

Причинами надмірних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря є: робота підприємств в умовах зношеності основних фондів, не доскональності технологічних процесів базових галузей промисловості, недостатньою забезпеченістю останніх очисними спорудами, для уловлення та утилізації забруднюючих речовин, введенням у дію нових підприємств.

Основними шкідливими речовинами, що надходять до атмосферного повітря від стаціонарних джерел забруднення, є сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, оксиди азоту, пил, викиди яких складають 79% від усіх викидів по області. У значно менших кількостях до атмосфери викидаються специфічні речовини: аміак, бенз(а)пірен, формальдегід, фтористий водень та деякі інші.

Надходження небезпечних речовин у атмосферу залежить, насамперед, від надійної роботи очисного обладнання, де вони уловлюються і знешкоджуються та впровадження ефективних технологій виробництва.

У середньому на одного мешканця від стаціонарних і пересувних джерел припадає 45,3 кг шкідливих речовин.

Скорочуються площі зелених насаджень, руйнуються системи захисних лісових смуг вздовж автомобільних шляхів та каналів. Серйозною проблемою є боротьба з шкідниками та хворобами лісу. Почастішали випадки самовільних вирубок.

Спектр екологічних проблем в атмосферному повітрі останнім часом розширився за рахунок нових видів і джерел шкідливого впливу на довкілля. Додаткову напругу в екологічну ситуацію вносить зростаючий потік автотранспорту, імпорт екологонебезпечних товарів, обладнання, технологій.

 Екологічний стан ґрунтів

На території Ширяївської селищної ради має місце загальна деградація земельних ресурсів. Територія селища являє собою зону суцільного сільськогосподарського освоєння. Сільськогосподарські угіддя характеризуються надмірною розораністю, прогресуючою еродованістю, зменшенням продуктивності. Розораність сягає 84%. Понад 60% сільгоспугідь зазнає ерозії. Повсюдно зменшується потужність гумусового горизонту та вміст гумусу й поживних речовин у ґрунті. Велика небезпека пов'язана з масовим і недостатньо регламентованим використанням у сільському господарстві мінеральних добрив.

Зрошувані землі Ширяєвого вразливі до змін гідрохімічного режиму і мають тенденцію до змін гідрохімічного режиму та заболочування. 35% земель середньо і сильно змиті. Втрати ґрунту на силових землях щороку становлять від 15 до 35т/га. Недостатньо зрегульований поверхневий стік зменшує надходження до ґрунту вологи і спричиняє посухи.

Ґрунтовий шар селища сформувався на лесових породах, ґрунти представлені в основному чорноземами. Більшу частину цієї території покривають опідзолені чорноземи та їх реградовані різновиди. В багатьох місцях зустрічаються сірі лесові ґрунти. Поте поширені є чорноземи звичайні.

За механічним складом грунти області переважно важко та середньосуглинкові. Кислих грунтів мало – 0,23% сільгоспугідь.

Сільськогосподарські угіддя (в т.ч. рілля) представлені в основному чорноземами глибокими малогумусними та лучно-чорноземними ґрунтами. Перезволожені ґрунти займають майже 3% сільгоспугідь, з них 2,5% - на ріллі. Заболочених угідь мало ( 0,67%, в т.ч. ріллі – 0,3%); сільгоспугідь дефляційно- небезпечних – 2,5%. Значна частина угідь еродована – 46,7%; 97,3% їх розташовано на схилах.

Ширяївська територія виділяється значним поширенням сучасних фізико-географічних процесів, які порушують якісну оцінку земель та ускладнюють їх використання. Половина земель (48%) еродована, з них 35% - середньо й сильно змиті. За даними спеціалістів «Укрземпроекту» протягом останніх 30 років запаси гумусу в ґрунтах Одещини зменшилися більш ніж на 10%. На схилових землях, починаючи з 3–6 градусів, втрати поживних речовин у ґрунті внаслідок водної ерозії в 2-3 рази перевищують їх надходження з добривами.

Розорювання схилових земель спричиняє прискорений стік весняної та дощової води, що зменшує запаси вологи в ґрунтах. Кількість посушливих років зросла за останні 30 років на 25%, спостерігається масове пересихання малих річок.

Незважаючи на те, що більша частина сільськогосподарських угідь (75%) та ріллі (понад 81%) розміщені на рівнинно-хвилястих ділянках, ухили поверхні яких не перевищують 3 градусів , 25% угідь потребують ґрунтозахисних заходів та впровадження контурно-меліоративної системи землеробства.

Ця територія також виділяється інтенсивним хімічним забрудненням оброблюваних земель. Пестициди застосовуються в межах водоохоронних зон, що спричиняє забрудненню поверхневих і підземних вод. Біологічні методи захисту рослин, які повинні поступово замінити отрутохімікати, застосовуються лише на 0,3% посівів.

Останніми роками застосування мінеральних добрив і пестицидів значно скоротилося у зв’язку з глибокою економічною кризою в аграрному секторі, а зменшення обсягів внесення органіки зумовлено зменшенням поголів’я худоби і птиці. Складною проблемою, як і раніше, є зберігання добрив і пестицидів. Складські приміщення забезпечують лише 30% потрібного обсягу туків. Втрати добрив при зберіганні сягають 20-30%. Навколо сховищ добрив і пестицидів формуються осередки високого і небезпечного забруднення. Особливу небезпеку у зв’язку з порушенням правил зберігання являють собою склади непридатних і заборонених для використання пестицидів і агрохімікатів, яких накопичено в області понад 800 тонн.

Аналізом даних лабораторного контролю встановлено, що показники забруднення пестицидами об’єктів довкілля – ґрунтів – становлять: 0,8-1,0% – для продуктів харчування; 2,6% – для води водоймищ; 0,8-1,0% для води питної; 3,5-4,1% – для ґрунтів.

Значне агротехнічне навантаження на довкілля пов’язане з тваринницькими фермами і комплексами. На численній кількості ферм гноєсховищами забезпечені лише дві третини поголів’я худоби, а сучасних капітальних гноєсховищ в області практично немає. Гній, стічні води, які концентруються в значній кількості, стають джерелами забруднення ґрунту, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря.

Основними джерелами забруднення ґрунту у населеному пункті є викиди промислових підприємств, пересувних джерел забруднення, накопичення на території селища в промислових зонах неутилізованих відходів, незадовільно функціонуючі системи санітарної очистки. Промислові викиди підприємств різних галузей характеризуються чисельними специфічними речовинами, значна частина яких становить серйозну небезпеку в гігієнічному відношенні. Певний вплив на рівень забруднення ґрунту має невпорядковане розміщення токсичних промислових відходів, які утворюються в результаті діяльності промислових підприємств міста.

Автотранспорт є головним джерелом надходження до ґрунту вуглеводнів різних класів та свинцю, які займають основне місце у валових викидах.

Недоліки в організації та здійсненні санітарної очистки Ширяєвого є причиною біологічного забруднення ґрунту. В пробах ґрунту з усіх районів селища виявляється щорічно зараження гельмінтами в 3,3-6,8%.

За даними лабораторного контролю на території полігонів побутового сміття та санітарно-захисних зон підприємств виявлені перевищення ГДК за вмістом солей важких металів в 1,4-2,5 рази (26,4% по свинцю, цинку, міді).

Звалища відходів не забезпечують знезараження сміття і практично перетворюються на потужні джерела забруднення земель.

Можна зробити наступні висновки:

Антропогенне навантаження на територію Ширяєвого дуже нерівномірне як за кількісними показниками, так і за якісними. Якісна нерівномірність чітко простежується, якщо подивитися карту екологічної ситуації в регіоні... Антропогенне навантаження тісно зв’язано з погіршенням екологічного стану навколишнього середовища в регіоні, і від типу антропогенного навантаження (від дій, що спричинили наслідки) залежить ступінь впливу людини на територію.

Інтенсивна господарська діяльність, нераціональне природокористування спричинили значні, іноді незворотні зміни в природному середовищі. На території Ширяєвого склалась напружена, місцями кризова екологічна ситуація, яка в ряді випадків вже являє загрозу життєдіяльності та здоров'ю населення.

В умовах соціально-економічної кризи і реформування економіки загальна екологічна ситуація помітно змінюється . В той же час в районі Ширяєвого обсяги зрошуваного землеробства збільшується сільське господарство, ведеться зі збільшенням застосування мінеральних добрив, збільшується поголів'я громадської худоби. Однак нераціональне природокористування спричинило негативні зміни в навколишньому середовищі, привело до сильного забруднення територій і порушення екологічного режиму на території селищної ради. Ширяєве за ступенем забруднення виділяють як забруднену територію.

Головними причинами напруженої екологічної ситуації є тривалий і високий ступінь господарського освоєння території, високий рівень розораності земель, незадовільна структура і технологія виробництва, що інтенсивно забруднюють природне середовище .

Гострою соціальною проблемою, що потребує невідкладного розв'язання, є водопостачання та покращення якості питної води.

Існуюча технологія очищення та знезаражування води, технологічне та енергетичне обладнання, резервуари і водопровідні мережі в умовах недостатнього фінансування опинились у стані технічного занепаду, застаріли, замортизовані і неспроможні забезпечити достатню кількість і якість питної води та стабілізувати санітарно-епідемічне становище в регіоні.

Для вирішення цієї проблеми необхідно здійснити ряд організаційно-технічних, технічних та науково-технічних заходів, зокрема:

1) будівництво нових та реконструкція існуючих очисних каналізаційних споруд;

2) впровадження нових технологій очищення стічних вод;

3) створення прибережних смуг та водоохоронних зон річок та водойм, зон санітарної охорони об’єктів питного водопостачання;

4) розвиток та реалізація існуючої нормативно-правової бази та ін.

Для недопущення руйнівних наслідків весняних повеней, я також запобігання підтоплення ґрунтовими водами пропонується наступне:

1. Створити водоохоронні зони та слідкувати за їх використанням.

2. Забезпечити на прилягаючих до русла річки територіях відповідну агротехнічну обробку.

3. Розглянути питання виносу будівель із зони затоплення, а також заборонити нове будівництво.

4. Побудувати захисні вали вздовж русла річки і водопровідного каналу.

5. Виявити та взяти на облік всі ділянки активної ерозії та ділянки, яким вона загрожує.

6. Ліквідувати ставки в руслі річки Великий Куяльник поблизу селища.

7. Вивчити причини виникнення і умови розвитку ерозійної діяльності з метою, якщо не повного їх припинення, то хоча б обмеженого.

8. Збільшити кількість ставків в районах активної дії водориїв, відновити
зруйновані ставки.

9. Суворо обмежити кількість доріг на схилах і тримати їх під постійним доглядом.

10. Провести протиерозійні заходи в кар'єрах по видобутку піску та глини.

11. Скласти крупно масштабні карти ерозії на геологічній та геоморфологічній основі, які б відображали характер і стан сучасної ерозії та містили б елементи прогнозу.

Надходження небезпечних речовин у атмосферу, залежить, насамперед, від надійної роботи очисного обладнання, де вони уловлюються і знешкоджуються та впровадження ефективних технологій виробництва. Для покращання стану атмосферного повітря необхідно:

- вжити заходи щодо забезпечення автотранспорту неетильованим бензином, малосірчистим дизельним паливом;

- керівникам підприємств виконувати всі природоохоронні заходи, які є в узгоджених проектах ГДВ;

- місцевим органам влади забороняти будівництво нових екологічно небезпечних об’єктів;

- вдосконалювати проведення державного і виробничого контролю за дотриманням технологічних регламентів на промислових об’єктах незалежно від форми власності та видів господарювання;

- впроваджувати чисті технології, проводити переведення котельних на газ;

- створити постійно діючий моніторинг за станом атмосферного повітря та проводити інші заходи.



Опубліковано: Admin February 03 2016 · Категорія: 6) Методические материалы · 0 коментарів · 1138 переглядів · Друк
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru