Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 1

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Выращивание арбузов ...
Ленточная пила по де...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 9) Короткий словник-довідник з Історії України. » 27) Ю.
27) Ю.

Юрій Володимирович Долгорукий (близько 1090-1157рр.) – великий князь київський. Син Володимира Мономаха та англійки Гіти (дочки останнього короля англосаксонського  походження Гаральда II, що загинув 1066р. у битві при Гастингсі). Юрій народився і виріс у Києві; з юних літ прилучався до ратної справи й адміністративних обов’язків, брав участь у битвах з половцями. Батько направив його  ще юнаком князювати на Ростово-Суздальській землі, де він згодом заснував м. Юр,єв-Польський. Юрій займався  облаштуванням й розширенням свого князівства, вступаючи у боротьбу з сусідами. 1120р. він здійснив переможний воєнний похід у Волзьку Булгарію, котрий забезпечив спокій на східному рубежі Давньоруської держави. У рік смерті батька і за княжіння у Києві старшого брата Мстислава Юрій переніс столицю свого князівства з Ростова до Суздаля. Якщо княжіння Мстислава в Києві не викликало у Юрія незгод  в поглядах на правління державою, то зі смертю Мстислава 1132р.і з  княжінням  Ярополка в Києві ситуація різко змінилася. Оскільки старші брати Юрія – Ізяслав, Святослав і Роман на той час померли, за старшинством у домі Мономаховичів Юрій тепер вже був третім після Ярополка і Вячеслава. Порівняно з ним ці його брати були людьми менш енергійними і вольовими. Тому Юрій  почав боротися за Переяслав і Київ (за що отримав прізвисько Долгорукий). 1133р. оволодів Переяславом, але звідти його 1136р. вибили чернігівські князі Ольговичі (гілка Рюриковичів), котрі також почали пред’являти претензії на київський престол. Оскільки у таборі Мономаховичів не було єдності, то влада в Києві після смерті Ярополка у 1139р., всупереч бажанню більшості жителів міста, які віддавали перевагу нащадкам Мономаха, дісталася чернігівському князеві Всеволоду Ольговичу, що правив до 1146р. Юрій у той час відзначився як засновник Москви (це місто вперше згадується в літописі під 1147р. у зв’язку з його ім,ям). Тоді він знову взяв активну участь у міжусобній боротьбі серед нащадків Мономаха за київський престол. Прагнув перемогти свого племінника Ізяслава Мстиславича, що став великим князем київським з 1146р. Кілька разів на короткий час Юрій Долгорукий заволодівав Києвом, але кожного разу його вибивав звідти Ізяслав. Лише по смерті останнього 1154р. Юрій в третій раз оволодів Києвом і сів на київський  великокнязівський престол. Він мав намір об,єднати всі давньоруські землі, тому думаючи і про Москву, укріпив її в 1157р. Раптова смерть у 1157р. перервала його державотворчу діяльність (літописець дає підстави припускати, що Юрія Долгорукого отруїли на банкеті у боярина Петрила). Незабаром вороже настроєні київські бояри організували масові заворушення: грабували подвір’я Юрія та його синів у місті й за містом, убивали запрошених Юрієм суздальських бояр та їх прибічників-дружинників.

Ющенко Віктор Андрійович (1954р.) – Президент незалежної України. Народився в с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області в сім,ї вчителів. 1971р. закінчив середню школу в рідному селі і поступив на факультет “Бухгалтерський облік в сільському господарстві” Тернопільського державного фінансово-економічного інституту. У 1975р. молодим спеціалістом направлений на посаду  заступника головного бухгалтера колгоспу 40-річчя Жовтня в с. Яворів Косівського району Івано-Франківської області. Незабаром був призваний на строкову службу в Радянську Армію. Демобілізувавшись, поступив в грудні 1976р. на роботу економістом відділу Держбанку СРСР в смт Улянівка Білопільського району Сумської області. З 1977р. – завідувач відділу Держбанку СРСР в Улянівці; того ж року вступив до лав КПРС. 1985р. призначений заступником начальника управління кредитування і фінансування колгоспів, агропромислових об,єднань і міжгосподарських підприємств (з квітня 1986р. – управління кредитування сільського господарства АПК) Української республіканської контори Держбанку СРСР в Києві. З 1987р. – начальник планово-економічного управління (з грудня 1989р. – одночасно і заступник голови правління) Українського республіканського банку Агропромбанку СРСР в Києві. 1990р. зайняв посаду заступника, 1992р. – першого заступника голови правління Акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна”, в котрий був перетворений  республіканський відділ Агропромбанку СРСР.  У 1990р. вийшов із КПРС. 1993р. призначений головою правління Національного банку України. 1996р. обраний членом політради Народно-демократичної партії України (НДП); через рік припинив своє членство в партії. У 1996р. нагороджений Почесною відзнакою Президента України, а в 1997р. йому присвоєно звання Заслуженого економіста України. 1997р. за представленням Президента України повторно назначений головою правління Національного банку України. У 1998р. захистив кандидатську дисертацію на тему: “Розвиток попиту і пропонування грошей в Україні”; одержав науковий ступень кандидата економічних наук. 1999р. удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки 1999р. за серію монографій “Українська фалеристика і боністика”; став академіком  Академії економічних наук України і Української академії економічної кібернетики. 1999р. призначений Прем’єр-міністром України; 2001р. звільнений з посади Прем’єр-міністра в зв’язку з відставкою Кабміну; згодом він почав формувати блок “Наша Україна” і став директором Українсько-російського інституту менеджменту та бізнесу  ім. Б.М.Єльцина при Міжрегіональній академії управління персоналом.  2002р. обраний народним депутатом України і лідером фракції  “Наша Україна”, а згодом – лідером опозиційного блоку “Наша Україна” і всіх помаранчевих політичних сил. З 2004р. – Президент України. Після обрання Президентом України лідера помаранчевих сил В.А.Ющенка завершився процес зміни політичної влади в країні.



Опубліковано: Admin January 09 2014 · Категорія: 9) Короткий словник-довідник з Історії України. · 0 коментарів · 1470 переглядів · Друк
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru