Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 1

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Выращивание арбузов ...
Ленточная пила по де...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 9) Короткий словник-довідник з Історії України. » 15) О.
15) О.

Олігархія (від грец. oligarchia, від oligos – небагато, мало,  нечисленний і arche – влада) – влада небагатьох; форма управління державою, при  якій вся економічна і політична влада належить невеликій групі найбагатших членів панівних прошарків суспільства; часто під олігархією розуміють  саму цю групу. 

Ольга (близько 890 – 969рр.) – велика княгиня київська. Ольга  народилася  в Пскові; за походженням слов,янка. Будучи правнучкою Гостомислові, доводилася родичкою правлячого тоді на Русі Олега. Її віддали заміж за Ігоря, сина Рюрика, майбутнього великого князя київського. Коли її чоловік – князь  Ігор  став повновладним правителем Русі і йому приходилося дуже часто відволікатися від внутрішніх справ через часті далекі військові походи, то Ольга заступала його і дедалі більше виявляла особливий хист в управлінні державою. 942р. у Ігоря і Ольги народився син Святослав. Восени 945р., після того, як Ігор один раз вже зібрав данину з древлян і несправедливо вирішив зібрати її удруге, та з цією метою повернувся до них,  вони  його вбили. Залишившись з малолітнім сином, Ольга здійснила чотириразову помсту древлянам. Древляни були суворо покаранні, а княгиня, посівши стіл, здобула уроки з обставин загибелі чоловіка. Вона встановила фіксований обсяг данини з кожної землі, організувала опорні пункти центральної влади на місцях, чим зробила важливий крок у складанні давньоруської державності.  За її князювання посилилися зв’язки Київської Русі з сусідніми державами, передусім з Візантією і Німеччиною. В 957р. у політичних і торгових справах Ольга здійснила подорож до Константинополя,  де й прийняла християнство. З рядом країн вона обмінялася посольствами. Під час правління Ольги розширилося будівництво в Києві. Старокиївська гора поступово перетворювалася на парадний палацово-адміністративно-храмовий  центр столиці. Православна церква почитає  її як святу.

Опозиція (від лат. oppositio – протиставлення) – 1)протиставлення своєї думки, своєї політики іншій думці, іншій політиці; 2)організована група, що протистоїть за оцінками, програмою, політикою, правлячій еліті в законодавчих, партійних та інших структурах. Розрізнюється опозиція як поміркована, лояльна, конструктивна (що формулює ділові пропозиції), деструктивна (руйнівна). Основними видами опозиції є парламентська і внутрішньопартійна. Парламентська утворюється із депутатів, що не підтримують і критикують уряд. Внутрішньопартійна опозиція звичайно засвідчує про кризу в партії й існує недовго, бо справа закінчується розколом чи виключенням опозиціонерів або знаходженням компромісу.   

Орлик Пилип Степанович (1672-1742рр.) – гетьман України в еміграції. Народився в с. Косуті Ошм,янського району неподалік від Вільнюса (Литва) у шляхетській родині чесько-литовсько-польського походження. Навчався в єзуїтському колегіумі у Вільнюсі, а 1694р. закінчив Києво-Могилянську колегію. Працював писарем у канцелярії Київського митрополита (1698-1700рр.). В 1700-1706рр. – старший військовий канцелярист, згодом регент (управитель) справами Генеральної Військової Канцелярії. З 1706р – генеральний писар, найближчий радник гетьмана І.С.Мазепи. В 1708-1709рр. підтримував гетьмана Мазепу в його  рішеннях і діях проти Росії та про перехід на бік Швеції. Після розгрому  шведських військ  у Полтавській битві 1709р. Орлик разом з Мазепою втік до Бендер. По смерті Мазепи на нечисленній козацькій раді 5 (16) квітня 1710р. Орлик був обраний гетьманом, правда, без землі й народу і визнаний у цьому званні лише шведським королем Карлом ХII. Під час обрання Орлика між ним зі старшиною та запорожцями було укладено угоду – “Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорізького”;  цей документ пізніше дістав назву “Конституція П.Орлика”. Король Швеції  скріпив її підписом з назвою свого безмірно довгого монаршого титулу: “Ми,  Карл ХII, з ласки Божої  король шведів, готів і вандалів, великий князь Фінляндії, князь Сканії, Естонії, Лівонії, Карелії, Бремена, Вердена, Щецина, Померанії, Кашубії, Вандалії, володар Ругії, государ Інгрії і Вісмарії, а також пфальцграф Рейна, Баварії, Юліака, Клавії, князь гір і т.д., і т.д.” (21 травня 1710р.). Деякий час Орлик залишався у Туреччині, а у 1711р. взяв участь зі своїми козаками у татарському набігу на Україну, чим викликав народну ненависть. 1714р. перебрався до Швеції, 1720р. – до Німеччини, а згодом – до Франції, 1722р. – знову до Туреччини. З  1734р. жив у Буджаку, пізніше у Молдові.  Багато роз,їжджав аж до своєї смерті 1742р., шукаючи підтримки задуманої справи у різних європейських держав (Франції, Англії, німецьких держав,  Польщі, Ватикані). Він намагався  організувати коаліцію із Швеції, Туреччини, Криму, Польщі і  навіть Пруссії  проти Росії, щоб з допомогою європейських країн розгромити її і добитися незалежності Української держави. Однак все було марно; європейські держави не хотіли воювати з Росією за Україну. Помер П.С.Орлик у м. Яссах. Залишив після себе велике листування, немало поезій, книг.   



Опубліковано: Admin January 09 2014 · Категорія: 9) Короткий словник-довідник з Історії України. · 0 коментарів · 1447 переглядів · Друк
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru