Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 1

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Выращивание арбузов ...
Ленточная пила по де...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 9) Короткий словник-довідник з Історії України. » 5) Д.
5) Д.

Данило Романович Галицький (1201-1264рр.) –  князь Галицько-Волинського князівства-держави. Син засновника цього  об’єднаного державного утворення князя Романа Мстиславича та Ганни – дочки візантійського імператора Ісака II Ангела. Після трагічної смерті батька 1205р. мати через певний час відвезла 4-літнього Романа і його 2-літнього брата Василька до Польщі, рятуючись від повсталого боярства, котре не допустило їх до влади. 1207р. мати відправила Данила до Угорщини. Посилення боярського сепаратизму призвело до розриву єдності Галицького і Волинського князівств. Політично безпринципні боярські угруповання йшли на угоди з іноземними правителями, які прагнули загарбати ці землі. 1219р. молодий князь Данило Романович одружився з Ганною – дочкою  новгородського князя Мстислава Удалого, котрий допомагав  йому в  боротьбі за збирання батьківської вотчини. Князям-братам Данилу і Васильку Романовичам вдалося до 1228р. заволодіти майже всією Волинню. В ході  подальшої  боротьби  Данило Романович велику увагу приділяв закладці й будівництву фортифікаційних споруд, міст-замків (Данилів, Кам,янець, Холм  та ін.). Успішно воював  з польськими, литовськими, ятвязькими князями, зміцнючи західні рубежі своїх земель. 1237р. завдав  нищівної поразки хрестоносцям, що було загарбали волинське м. Дорогичин.  Лише з 1238р. Данило закріпився в Галичині; Волинь він  залишив братові Васильку, котрий у всіх справах підтримував його. 1239р. Данило вклинився у боротьбу за Київ між Ростиславичами і Ольговичами й поширив свою владу на нього, посадивши там свого тисяцького Дмитра. Однак навала монголо-татарських орд ускладнила становище в Галицько-Волинському князівстві.  Аж у 1245р. Данило остаточно подолав боярську опозицію і вигнав війська її польських і угорських покровителів.  Наприкінці цього ж  року Данило змушений був поїхати до столиці Золотої Орди, щоб визнати себе підвладним їй і на цих умовах одержати від хана Батия “ярлик”, що підтверджував би  право на Галицько-Волинську Русь. Данило Романович був мудрим правителем і видатним полководцем, який присвятив своє життя об,єднанню Русі  та звільненню її від монголо-татарського ярма. Ради цього він 1253р. прийняв королівську корону  від Папи Римського, сподіваючись на обіцяну ним допомогу – організацію  христового походу країн Заходу проти монголо-татар. Переконавшись в марності цих надій, розірвав з Папою Римським,  не визнавши над собою католицької церкви. Він енергійно розбудовував об’єднане князівство-державу, продовжував зводити багато фортець і міст, серед них Львів (так воно іменується з 1256р.). Неодноразово король Данило Галицький перемагав монголо-татарські орди. Однак сили були нерівними. Йому не вдалося звільнити Галицько-Волинську державу з-під ординського ярма, але й монголо-татари були не в змозі зруйнувати її. За роки правління Данила Галицького вона набула авторитету як на Заході, так і на Сході. У 1264р. перший український король Данило Галицький помер у м. Холмі  і похований там у головній церкві  Богородиці, одній з багатьох церков,  зведених під його керівництвом.       

Двадцятип,ятитисячники – робітники, мобілізовані рішенням пленуму ЦК ВКП(б)  (1929р.) для праці на селі під час суцільної колективізації. Очолювали колгоспи, сільради, МТС, партійні осередки, виконкоми різних рівнів або входили до їх керівного складу. Із 8,5тис. 25-тисячників УСРР  в села республіки виїхало понад 6 тис., на територію РРФСР – близько 2-х тис., решта склали резерв. Із Росії в українські села прибуло понад 1900 робітників. Однак деякі з них діяли натисково-командними методами і, звичайно, саме такі не могли мати авторитет серед колгоспників. Всі інші  активно впроваджували в життя курс партії на прискорену колективізацію, працювали самовіддано, жертвуючи своїми інтересами ради загального народного блага.

Дедукція – перехід у пізнанні від загального до часткового й одиничного, виведення часткового й одиничного із загального.

Державні символи України – Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України. Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. За правилами науки про прапорництво, порядок кольорів у багатоколірних прапорах ведеться зверху вниз. Першим називається той колір, котрий є верхнім, і т.д. Вперше поєднання синього (чи блакитного) і жовтого кольорів зустрічалося на прапорах Галицько-Волинського князівства. Конституцією України (1996р.) передбачено наявність великого Державного Герба України і малого Державного Герба України. Великий Державний Герб України встановлюється законом з урахуванням малого Державного Герба України та Герба Війська Запорізького. Малий Державний Герб України – головний елемент великого Державного Герба України – це золотий Тризуб (Знак Княжої Держави Володимира Великого) на синьому щиті. Герб Війська Запорізького – зображення козака з мушкетом. Тризуб вважався основним серед іменних знаків боспорських царів, держава яких знаходилася (V ст. до н. е. – IV ст. н.е.) на Керченському півострові. Саме звідси цей знак як символ влади поширився на територію сучасних Полтавщини та Київщини. Пізніше тризуб як геральдичний знак широко використовували в Київській Русі, зокрема, на печатках і срібних монетах великих київських князів Святослава Ігоревича, Володимира Святославича та ін., на коштовних прикрасах, предметах побуту. Конституцією України закріплено пісню на слова П.Чубинського та музику М.Вербицького “Ще не вмерла Україна” як Державний Гімн України.     

Діалектика – теорія і метод пізнання явищ дійсності в їх розвитку і саморусі, наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення.  Найважливіші категорії діалектики: суперечність, якість і кількість, випадковість і необхідність, можливість і дійсність тощо. Основні її закони: єдність і боротьба протилежностей; перехід кількісних змін в якісні; заперечення заперечування.

Дійсність – об’єктивна реальність в усій її конкретності, сукупність природних і суспільно-історичних явищ; поняття “дійсність” вживається також  в розумінні справжньої реальності, на відміну від видимості.

Догматизм  - схематично-закостенілий тип мислення, при якому відсутній конкретно-історичний підхід до реальності.

Доля – 1)збіг обставин, хід подій, що ніби не залежать від волі людини; 2)стан, зумовлений життєвими обставинами; дальше існування, майбутнє когось або чогось.

Драгоманов Михайло Петрович (1841-1895рр.) – видатний український історик, філософ, економіст, публіцист, фольклорист, літературознавець  і громадсько-політичний діяч. Народився у м.Гадячі (нині центр однойменного району) на Полтавщині в родині збіднілого дворянина козацького походження. Протягом 1849-1863рр. закінчив Гадяцьке повітове училище, Полтавську гімназію й історико-філологічний факультет Київського університету. З 1864р. – приват-доцент кафедри античної історії університету. 1867р. склав магістерський іспит, 1870р. захистив дисертацію і одержав науковий ступень магістра загальної історії. Впродовж 1870-1873рр. відвідав в творчих цілях найбільші наукові центри  Європи: Берлін, Рим, Відень, Гейдельберг, Цюріх, Прагу та ін. Двічі приїжджав в Галичину. З 1873р. – штатний доцент кафедри античної історії Київського університету та одночасно один з найбільш активних діячів Південно-Західного Відділення Російського Географічного Товариства і особливо Київської Громади (згодом названої Старою Громадою). 1875р. Олександр II наказав звільнити Драгоманова з університету і поставити під негласний нагляд поліції. Тому Стара Громада відрядила Драгоманова за кордон, де він випустив 5 збірників “Громада”, а з 1880р. став видавати журнал “Громада”. Це був перший  український політичний  журнал. Тоді ж  виник і перший український гурток  соціалістичного спрямування, очолений Драгомановим. 1886р. пориває зі Старою Громадою, члени якої почали не погоджуватися з  надто радикальними поглядами Драгоманова і відмовилися фінансувати його діяльність. З 1889р. став професором  кафедри загальної історії Софійського університету (Болгарія) і одночасно продовжував активну громадсько-політичну діяльність. Суспільно-політичні та філософські погляди М.П.Драгоманова сформувалися під впливом ідей кирило-мефодіївців, Т.Г.Шевченка, П.-Ж.Прудона, англійських лібералів, російських революціонерів-демократів та ін.  Був прихильником утворення федеративної держави, яка на основі адміністративного децентралізму, політичної автономії, демократично вирішила б національне питання.  Визнавав примат загальнолюдських культурних цінностей над національними особливостями. Прагнув зберегти  і розвинути ті українські національні традиції, що не стояли на перешкоді прогресивного розвитку. Виступав за відокремлення церкви від держави і секуляризацію українського громадського та культурного життя. Закликав до об,єднання і створення союзу всіх прогресивних  сил східноєвропейського регіону, але одночасно застерігав від їх повного організаційного злиття і нівелювання особливостей українського громадсько-політичного руху. Засуджуючи великодержавне, централістичне спрямування політики російського царизму та український регіональний сепаратизм,  виступав за єдність всього українського народу від Закарпаття до Кубані. Він мріяв про  соціалізм – насамперед етичний, котрому властиве прагнення до соціальної справедливості. Опублікував багато наукових праць з української історії, етнографії і фольклористики, а також із слов,янського фольклору.  Помер Михайло Петрович Драгоманов у Софії;  там і похований.



Опубліковано: Admin January 09 2014 · Категорія: 9) Короткий словник-довідник з Історії України. · 0 коментарів · 1266 переглядів · Друк
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru