Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 2

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Капельный полив в те...
Экстрим в городе
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 9) Короткий словник-довідник з Історії України. » 2) Б.
2) Б.

Бабин Яр – колишня північно-західна околиця Києва, місце масового знищення людей німецько-фашистськими окупантами в 1941-1943рр., київська трагедія. Сотні тисяч мирних жителів різних національностей, військовополонених, підпільників, комуністів, інших радянських людей, що не схилили перед ворогом голови, загинули тут мученицькою смертю. Бабин Яр став найбільшою в світі братньою могилою, місцем наймасовіших розстрілів людей часів Другої світової війни. Есесівцям в розстрілах активно підсобляли націоналістичні колабораціоністи. Тут встановлений шістнадцятиметровий монумент, куди приходять тисячі і тисячі  людей, щоб ушанувати пам,ять жертв фашизму.     

Бандера Степан Андрійович (1909-1959рр.) – відомий політичний діяч, один з ідеологів і лідерів українського національного руху 30-50-х рр. ХХ ст. Народився в с. Старий Угринів Калуського  повіту  (нині однойменного району Івано-Франківської області) у родині греко-католицького священика. У 1919-1927рр. навчався в Стрийській гімназії.       З 1927р. – член  Української Військової Організації, в 1928р. отримав призначення спочатку у відділ розвідки, пізніше – пропаганди. Одночасно належав до студентської Групи Української Націоналістичної Молоді. 1929р.  вступив в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), з 1931р. – член Крайової Екзекутиви ОУН,  з 1932р. – заступник Крайового Провідника  і референт пропаганди, з 1933р. –  Крайовий Провідник ОУН на західноукраїнських землях. У 1933р. провів шкільну акцію, спрямовану проти ополячування українського шкільництва. Збурений вістями про голод 1932-1933рр. в Наддніпрянській Україні, доручив М.Лемику здійснити замах на радянського консула у Львові. В 1934р. підготував замах на міністра закордонних справ Польщі Б.Пєрацького, за що був заарештований і  засуджений до смертної кари, згодом заміненої на довічне ув’язнення у варшавській тюрмі “Свенти Кшиж”. Після вчинення німецько-фашистськими  військами нападу на Польщу й розв’язання ними  Другої світової війни у вересні 1939р. був звільнений з тюрми. Очолив течію в ОУН, яка переходила в опозицію до методів і тактики діяльності Проводу ОУН під керівництвом А.Мельника. В лютому 1940р. у Кракові  зі своїми однодумцями  створив Революційний Провід ОУН, а в квітні 1941р на II Великому Зборі ОУН стає його головою. Напередодні  й  з початком нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз за розпорядженням Бандери “під крилом” вермахту були сформовані похідні групи ОУН (загальна кількість 6 000  чоловік) та військової Дружини Українських Націоналістів (складалася з батальйонів “Нахтігаль” і “Роланд”), організовано редакції газет. 30 червня 1941р. у Львові Бандера підготував Акт проголошення Української держави. В ньому зокрема говорилося: “Українська Національна Революційна Армія, що створюється на українській землі, далі буде разом з союзною Німецькою Армією боротися проти московської окупації за суверенну соборну Українську Державу і новий порядок в усьому світі”.  За відмову скасувати цей Акт Бандера був заарештований німцями  і доставлений в Берлін, де проживав без права виїзду із столиці рейха; потім був відправлений до концтабору Саксенгаузен. Після звільнення з концтабору англо-американськими військами, внаслідок постійної загрози арешту радянськими спецслужбами, був змушений змінювати місце перебування. Жив у Інсбруку, Зеєнфельді, Мюнхені. 1947р. очолив Провід Закордонних Частин ОУН, керував боротьбою українського націоналістичного підпілля проти Радянської влади. Автор декількох праць, в яких ґрунтовно розроблено теоретичні засади християнського революційно-визвольного націоналізму, незалежності України. 15 жовтня 1959р.  у Мюнхені С.А.Бандера вбитий агентом радянських спецслужб Б.Сташинським.

Брежнєв Леонід Ілліч (1906-1982рр.) – відомий радянський партійний і державний діяч, Маршал Радянського Союзу (1976р.), Герой Соціалістичної Праці (1961р.), чотири рази Герой Радянського Союзу (1966р., 1976р., 1978р., 1981р.). Народився у с. Камінське (нині  м. Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області, в сім,ї робітника.  1921р. закінчив гімназію (перетворену в трудову школу) і став працювати на металургійному заводі. 1923р. вступив до комсомолу. Після              закінчення 1927р. землевпорядно-міліоративного технікуму працював землевпорядником в  Курській губернії, потім – в Білорусії, на Уралі. Обирався депутатом районної Ради, працював завідувачем земельним відділом, потім – заступником голови райвиконкому. З 1931р. – член ВКП(б). Цього ж року, повернувшись в рідне місто,  поступив в металургійний інститут і слюсарем на завод  ім. Дзержинського. Обирався парторгом факультету, потім – головою профкому і, нарешті, секретарем парткому інституту. З 1933р. – директор Дніпродзержинського  вечірнього металургійного робітфаку, згодом перетвореного на технікум. По закінчені 1935р. з відзнакою інституту, здобувши кваліфікацію інженера-металурга, деякий час працював на заводі начальником зміни того самого цеху, де раніше був слюсарем. Незабаром його призвали на дійсну військову службу в Забайкальський ВО (був курсантом бронетанкової школи, а потім – політруком танкової роти).  У 1937-1938рр. – заступник голови виконкому Дніпродзержинської міськради, завідувач відділу Дніпропетровського обкому КП(б)У. У 1939-1940рр. – секретар з пропаганди, секретар з оборонної промисловості Дніпропетровського обкому КП(б)У. У роки Великої Вітчизняної війни – заступник начальника політуправління Південного фронту, заступник начальника політуправління Чорноморської групи військ Закавказького фронту, начальник політуправління 18-ї десантної армії, начальник політуправління  4-го Українського фронту. Нагороджений бойовими орденами, генерал Брежнєв по праву був учасником параду Перемоги на Красній площі у Москві як комісар зведеного полку 4-го Українського фронту. В  серпні 1946р. начальника політуправління Прикарпатського ВО Брежнєва було обрано I-м секретарем Запорізького, потім –  Дніпропетровського обкомів КП(б) України. В 1950-1952рр. – I-й секретар ЦК КП(б) Молдавії, депутат Верховної Ради СРСР.  З 1952р. – член ЦК КПРС, кандидат в члени Президії ЦК КПРС.  У 1952-1953рр. – секретар ЦК КПРС. У 1953р. – заступник начальника Головного політуправління Радянської Армії і ВМФ. З 1954р. – II-й, I-й секретар ЦК КП Казахстану.  У 1956-1960рр. – секретар ЦК КПРС з оборонних питань, член Політбюро ЦК КПРС. У 1960-1964рр. –  Голова Президії Верховної Ради СРСР. З 1963р. – секретар, I-й секретар ЦК КПРС. Одночасно з 1958р. – заступник голови, голова Бюро ЦК КПРС по РРФСР, з 1965р. – член Президії Верховної Ради СРСР. З 1966р. – Генеральний секретар ЦК КПРС, одночасно з 1977р. – Голова Верховної Ради СРСР, голова  Ради Оборони СРСР. За правління Брежнєва допускалися помилки і прорахунки в національній політиці. Сам він, дбаючи про зміцнення централізованої держави, інтернаціональної єдності радянського суспільства, дружби народів всередині країни, не стримував посилення русифікаторської тенденції в Україні, інших радянських республіках. Перший етап брежнєвського керівництва позначився економічною реформою, яка сприяла поліпшенню показників виробництва, але вже в 70-ті рр. виявилися труднощі і негативні процеси в соціально-економічному розвитку. Економіка почала втрачати попередній динамізм, знижувалися темпи росту – наступали  часи “брежнєвського сповільненого руху”. Не здійснювалися активні заходи з інтенсифікації виробництва, перебудови його структури, в’яло йшов науково-технічний прогрес. Правда, у той же час Брежнєв відіграв особливу роль в створенні та розвитку ракетно-космічної галузі. Його зусиллями співвідношення ракетно-ядерних сил США та СРСР скоротилося з 1 : 9,2 в 1965р. до 1 : 1,6 в 1980р. Цьому ж періоду  відноситься і технологічний прорив промисловості України (на базі потужного ракетно-космічного концерну в Дніпропетровську).  Брежнєв багато уваги  приділяв справі дальшого розвитку сприятливих для миру і соціального прогресу змін в міжнародній обстановці, за що одержав визнання і повагу  в  світі. Генсеку були вручені вищі нагороди: Золоту медаль Миру ім. Ф.Жоліо-Кюрі (Всесвітньої Ради Миру),  Золоту медаль Миру Організації Об’єднаних Націй, міжнародну Ленінську премію “За зміцнення миру між народами”, вищі нагороди соціалістичних  та багатьох інших  країн світу. Удостоєний багатьох орденів і медалей СРСР: вищого військового ордена “Перемога” та ін. Нагороджений Почесною зброєю із золотим зображенням Державного Герба СРСР. Лауреат Ленінської премії.               

Буття – незалежне від свідомості існування об’єктивного  світу, матерії, природи, а в суспільстві – процесу  матеріального життя людей.



Опубліковано: Admin January 09 2014 · Категорія: 9) Короткий словник-довідник з Історії України. · 0 коментарів · 1564 переглядів · Друк
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru