Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 1

Користувачів: 0

Всього користувачів: 18
Новий користувач: PoMaH
Останні статті
Огляд метеорологічних та синоптичних умов по Од...
Опис метеорологічних та синоптичних умов по Од...
Agrotorg.in.ua - лучший помощник агронома
Правила посадки плодовых деревьев.
Все що потрібно знати про досходові гербіциди.
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Лучшие мотоблоки в У...
Системный фунгицид: ...
Растущий — светодиод...
Что сажать после под...
Техника для заготовк...
LED лампы для растений
Как правильно выбира...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 8) Конспект лекцій з астрономії. » Друга екваторіальна система координат
Друга екваторіальна система координат

У другій екваторіальній системі координат положення світил визначається двома координатами: схиленням світила δ і прямим сходженням α .

За точку відліку в цій системі координат прийнято точку весняного рівнодення точкою весняного рівнодення, яка розташована на небесному екваторі і обертається разом з небесною сферою, тому положення всіх світил відносно неї протягом доби не змінюється. Ця точка утворюється при перетині небесного екватора з екліптикою, яка є траєкторією видимого річного руху Сонця навколо Землі (в курсі "Геофізика" це поняття викладається як справжня траєкторія річного руху Землі навколо Сонця). Екліптика – це велике коло сфери. Сонце, рухаючись по екліптиці відносно зірок проти годинникової стрілки, перетинає небесний екватор в точці весняного рівнодення, переходячи з південної півкулі у північну; і в точці осіннього рівнодення, коли переходить з північної півкулі в південну. Ці дуже важливі точки небесної сфери були відомі вже в глибокій давнині. Вони припадають на дати, близькі до 21 березня і 23 вересня відповідно.

Отже, точкою весняного рівноденняточкою весняного рівнодення називається точка, в якій Сонце, рухаючись по екліптиці, перетинає небесний екватор в день весняного рівнодення, переходячи з південної півкулі в північну.

Положення всіх світил відносно точки весняного рівнодення вимірюється дугою ∪ точкою весняного рівнодення М' небесного екватора між точкою весняного рівнодення і колом схилення світила. Ця дуга, яка залишається незмінною протягом доби, називається прямим сходженням (піднесенням) α світила і визначає відстань світила від точки точкою весняного рівнодення (рис. 4.3).

Рисунок 4.3 – Друга екваторіальна система координат

Рисунок 4.3 – Друга екваторіальна система координат.

Таким чином, прямим сходженням світила є його кутова відстань від точки весняного рівнодення, яка визначається дугою небесного екватора від точки весняного рівнодення до кола схилення світила.

Пряме сходження α світила М завжди додатне, відраховується вздовж небесного екватора від точки точкою весняного рівнодення тільки в одному напрямку – із заходу на схід, тобто проти годинникової стрілки, вимірюється в межах від 0° до 360°, а частіш усього в одиницях часу від 0 h до 24h годин.

Отже, екваторіальні координати δ і α зірок і інших не менш віддалених небесних об'єктів залишаються практично незмінними  протягом порівняно тривалих проміжків часу. Вони визначаються за допомогою розрахунків на основі відповідних спостережень і використовуються для побудови карт зоряного неба, каталогів.

Визначення екваторіальних координат найбільш віддалених від Землінебесних об'єктів – квазарів, положення яких на небесній сфері практично не змінюється, дозволяє встановити надійну інерційну систему відліку.
Між годинним кутом t (координата першої екваторіальної системи) та прямим сходженням α (координата другої екваторіальної системи) існує певний зв’язок.

Зв’язок між прямим сходженням α та годинним кутом t світила

Якщо пряме сходження α світила М – дугаточкою весняного рівнодення M′ небесного екватора, яка відраховується від точкиточкою весняного рівнодення проти годинникової стрілки до точки перетину кола схилення з небесним екватором, а годинний кут t світила М – дуга ∪QM′ небесного екватора між меридіаном спостерігача і колом схилення світила, то сума цих двох дугточкою весняного рівнодення М′+∪QM′=∪точкою весняного рівнодення Q і є годинним кутом точки весняного рівнодення t (рис 4.4).

Годинний кут точки весняного рівнодення tточкою весняного рівнодення називають зоряним часом і визначається за допомогою рівняння:

S = t = α + t .

Він дає час, який минув з моменту проходження точки весняного рівнодення через меридіан точки спостереження.

Рисунок 4.4 – Зв'язок між прямим сходженням та годинним кутом світила

Рисунок 4.4 – Зв'язок між прямим сходженням та годинним кутом світила.

Положення точкиточкою весняного рівнодення на небесній сфері не позначено, тому виміряти її годинний кут неможливо. Але якщо світило М знаходиться в південній половині небесного меридіана (годинний кут його в цей момент дорівнює нулю), то зоряний час буде визначатись тільки прямим сходженням цього
світила S = t точкою весняного рівнодення= α.

Незмінні координати α і δ сотень тисяч зірок надаються у каталогах, публікуються в астрономічних щорічниках. На їх основі можна обчислити зоряний час S на момент спостережень, що дозволяє розрахувати годинний кут світила t = S −α , який вказує положення світила відносно небесного меридіана.



Опубліковано: Admin January 09 2014 · Категорія: 8) Конспект лекцій з астрономії. · 0 коментарів · 4750 переглядів · Друк
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Публічна кадастрова карта України

 http://otroke.ru/modules/instruction/page.php?id=941

Моніторинг якості повітря м. Одеса

 http://otroke.ru/modules/instruction/page.php?id=941

Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru