Навігація
Зараз на сайті
Гостей: 1

Користувачів: 0

Всього користувачів: 30
Новий користувач: sanchopex
Останні статті
Высадка рассады томатов в открытый грунт
Оцінювання тісноти кореляційної залежності між ...
Процедура обчислень при перевірці статестичних ...
Вредители и болезни кукурузы.
Вредители и болезни ячменя и других колосовых з...
Останні завантаження
Приклад розрахунку т...
Куртенер Д. А. Усков...
Підказки на деякі за...
Презентация на тему ...
Підручник "Мікроклім...
Останнi огляди:
Очистка зерна
Высококачественная г...
Уголок от "Металлург...
Компания TPG - отдых...
Как выбрать одежду д...
Выращивание арбузов ...
Ленточная пила по де...
Наш сад
Структура статей
Усі статті » 8) Конспект лекцій з астрономії. » Друга екваторіальна система координат
Друга екваторіальна система координат

У другій екваторіальній системі координат положення світил визначається двома координатами: схиленням світила δ і прямим сходженням α .

За точку відліку в цій системі координат прийнято точку весняного рівнодення точкою весняного рівнодення, яка розташована на небесному екваторі і обертається разом з небесною сферою, тому положення всіх світил відносно неї протягом доби не змінюється. Ця точка утворюється при перетині небесного екватора з екліптикою, яка є траєкторією видимого річного руху Сонця навколо Землі (в курсі "Геофізика" це поняття викладається як справжня траєкторія річного руху Землі навколо Сонця). Екліптика – це велике коло сфери. Сонце, рухаючись по екліптиці відносно зірок проти годинникової стрілки, перетинає небесний екватор в точці весняного рівнодення, переходячи з південної півкулі у північну; і в точці осіннього рівнодення, коли переходить з північної півкулі в південну. Ці дуже важливі точки небесної сфери були відомі вже в глибокій давнині. Вони припадають на дати, близькі до 21 березня і 23 вересня відповідно.

Отже, точкою весняного рівноденняточкою весняного рівнодення називається точка, в якій Сонце, рухаючись по екліптиці, перетинає небесний екватор в день весняного рівнодення, переходячи з південної півкулі в північну.

Положення всіх світил відносно точки весняного рівнодення вимірюється дугою ∪ точкою весняного рівнодення М' небесного екватора між точкою весняного рівнодення і колом схилення світила. Ця дуга, яка залишається незмінною протягом доби, називається прямим сходженням (піднесенням) α світила і визначає відстань світила від точки точкою весняного рівнодення (рис. 4.3).

Рисунок 4.3 – Друга екваторіальна система координат

Рисунок 4.3 – Друга екваторіальна система координат.

Таким чином, прямим сходженням світила є його кутова відстань від точки весняного рівнодення, яка визначається дугою небесного екватора від точки весняного рівнодення до кола схилення світила.

Пряме сходження α світила М завжди додатне, відраховується вздовж небесного екватора від точки точкою весняного рівнодення тільки в одному напрямку – із заходу на схід, тобто проти годинникової стрілки, вимірюється в межах від 0° до 360°, а частіш усього в одиницях часу від 0 h до 24h годин.

Отже, екваторіальні координати δ і α зірок і інших не менш віддалених небесних об'єктів залишаються практично незмінними  протягом порівняно тривалих проміжків часу. Вони визначаються за допомогою розрахунків на основі відповідних спостережень і використовуються для побудови карт зоряного неба, каталогів.

Визначення екваторіальних координат найбільш віддалених від Землінебесних об'єктів – квазарів, положення яких на небесній сфері практично не змінюється, дозволяє встановити надійну інерційну систему відліку.
Між годинним кутом t (координата першої екваторіальної системи) та прямим сходженням α (координата другої екваторіальної системи) існує певний зв’язок.

Зв’язок між прямим сходженням α та годинним кутом t світила

Якщо пряме сходження α світила М – дугаточкою весняного рівнодення M′ небесного екватора, яка відраховується від точкиточкою весняного рівнодення проти годинникової стрілки до точки перетину кола схилення з небесним екватором, а годинний кут t світила М – дуга ∪QM′ небесного екватора між меридіаном спостерігача і колом схилення світила, то сума цих двох дугточкою весняного рівнодення М′+∪QM′=∪точкою весняного рівнодення Q і є годинним кутом точки весняного рівнодення t (рис 4.4).

Годинний кут точки весняного рівнодення tточкою весняного рівнодення називають зоряним часом і визначається за допомогою рівняння:

S = t = α + t .

Він дає час, який минув з моменту проходження точки весняного рівнодення через меридіан точки спостереження.

Рисунок 4.4 – Зв'язок між прямим сходженням та годинним кутом світила

Рисунок 4.4 – Зв'язок між прямим сходженням та годинним кутом світила.

Положення точкиточкою весняного рівнодення на небесній сфері не позначено, тому виміряти її годинний кут неможливо. Але якщо світило М знаходиться в південній половині небесного меридіана (годинний кут його в цей момент дорівнює нулю), то зоряний час буде визначатись тільки прямим сходженням цього
світила S = t точкою весняного рівнодення= α.

Незмінні координати α і δ сотень тисяч зірок надаються у каталогах, публікуються в астрономічних щорічниках. На їх основі можна обчислити зоряний час S на момент спостережень, що дозволяє розрахувати годинний кут світила t = S −α , який вказує положення світила відносно небесного меридіана.



Опубліковано: Admin January 09 2014 · Категорія: 8) Конспект лекцій з астрономії. · 0 коментарів · 3233 переглядів · Друк
Коментарі
Коментарі відсутні
Додати коментар
Щоб отримати можливість додавання коментарів, будь ласка, спочатку авторизуйтесь на сайті через власний обліковий запис.
Перекладач
Ми в соціальних мережах:
Лічильники:
Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru